«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».
7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ
12. Заявник подав також скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції, яка теж порушує питання за Конвенцією з огляду на усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у світлі його висновків в рішеннях у справах «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, від 07 грудня 2006 року, та «Нікіфоренко проти України» (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
14. Суд вважає, що заявник мав зазнати нематеріальної шкоди. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, він присуджує йому 2700 євро в якості справедливої сатисфакції.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє , що ця скарга свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження.
3. Постановляє , що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції (див. таблицю в додатку).
4. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 07 березня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Лів ТІГЕРШТЕДТ
Голова
Сіофра О’ЛІРІ
Додаток
ЗАЯВА
зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Інші скарги відповідно до усталеної практики суду
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро) - 1
81639/17
24.11.2017
Богдан Іванович
САНЧИШИН
31.10.1970
31.08.2009
25.05.2017
Понад 7 років, 8 місяців та 26 днів
2 інстанції
Пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд - заявник підписав зобов’язання про невиїзд 01.09.2009, обмеження його свободи пересування було скасовано лише 25.05.2017
2 700
__________
- 1 Та додатково будь-який податок, що може бути стягнутий із заявника.