Після двох повторних розглядів справи позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» були зрештою задоволені. Суди встановили, що в технічній документації на будівництво залізниці чітко вказувалася ширина смуги відведення залізниці у відповідній місцевості, і це становило достатні підстави для класифікації земельної ділянки як «земель залізничного транспорту». З огляду на те, що обидві відповідні земельні ділянки були розташовані в межах цієї смуги відведення і не могли бути передані у приватну власність, суди дійшли висновку, що вони мали бути відчужені у заявника. Суди також відхилили аргумент заявника щодо строку позовної давності, встановивши, що саме у 2014 році АТ «Укрзалізниця» дізналося про порушення своїх прав на земельну ділянку.