У відповідь, у своїй ухвалі від 01 березня 2018 року, Верховний Суд відмовив у допуску заяви заявника до провадження, постановивши, що постанови, на які він посилався, не могли слугувати «для порівняння» щодо встановлення неоднакового застосування законодавства. Він виклав це у формі підсумку, не навівши детальних пояснень (див. пункт 7), хоча навіть власне повторення Верховним Судом фактів справи заявника та попередніх справ, на які він посилався, свідчать, що вони були дуже подібними, і навіть неспеціаліст міг би поставити обґрунтовані питання у зв’язку з цим. З огляду на ці обставини Суд не може не дійти висновку, що в такій ситуації потрібне було детальне обґрунтування.