Суд зауважує, що суть цієї справи полягає у питанні пропорційності втручання. У подібній справі, коли заявника було позбавлено земельної ділянки, яку він купив у місцевих органів влади, Суд не встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Звонар проти України» [Комітет] (Zvonar v. Ukraine) [Committee], заява № 20532/16, від 20 листопада 2025 року). У згаданій справі Суд, зокрема, постановив, що земельна ділянка була придбана за договором купівлі-продажу, укладеним з місцевим органом влади, який діяв за тих обставин як і будь-яка інша приватна сторона за цивільним договором, а тому його дії у зв’язку з цим регулювалися положеннями цивільного права, зокрема щодо наслідків визнання договору купівлі-продажу недійсним та можливості отримання відшкодування сплаченої суми (там само, пункт 29). Враховуючи, що цивільне законодавство України передбачало механізм відшкодування, який не здавався явно неефективним або недоступним (там само, пункт 34 з подальшими посиланнями), Суд постановив, що заявник мав спробувати отримати відшкодування шкоди за відчужене майно (там само, пункт 35 з подальшими посиланнями; див. також, mutatis mutandis, ухвалу щодо прийнятності у справі «ТОВ «SAN11» проти України» (SAN11, TOV v. Ukraine), заява № 42402/17, пункти 27, 28 і 30, від 23 жовтня 2025 року, в якості протилежного прикладу — рішення у справі «Космацька проти України» (Kosmatska v. Ukraine), заява № 9953/16, пункт 48, від 04 грудня 2025 року).