Щодо суті справи, то Уряд погодився, що визнання права власності заявника на відповідну земельну ділянку недійсним становило втручання в його майнові права, але стверджував, що воно було законним, оскільки ґрунтувалося на відповідних положеннях національного законодавства про права на землю. Втручання також переслідувало суспільний інтерес, а саме, захист земель, що використовувалися для обслуговування транспортних будівель та безпечного користування ними. Щодо пропорційності, то він повторив свій аргумент, що заявник мав подати позов про відшкодування шкоди на національному рівні. Уряд також стверджував, що заявнику не заборонялося продовжувати свою підприємницьку діяльність, що, на думку Уряду, становило суть його скарг.