"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
16. Уряд надав зауваження, які були оскаржені заявниками, стосовно статусу жертви заявників та використання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд уже неодноразово відхиляв у ряді своїх рішень стосовно невиконання рішень, винесених проти державних підприємств (див., з-поміж багатьох інших, справу "Ромашов проти України" ( 980_227 ), заява N 67534/01, пункти 23-27, рішення від 27 липня 2004 року, та справу "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), заява N 35091/02 та наступні, пункти 38-40, ECHR 2004-XII). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за цих же підстав.
17. Суд вважає, що ці скарги піднімають питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду справи щодо суті. Суд не вбачає підстав для оголошення їх неприйнятними. Тому Суд повинен оголосити їх прийнятними.
18. Заявники посилались також на Європейську соціальну хартію, що не належить до компетенції Суду (див. справу "Кучеренко проти України" ( 980_422 ), заява N 27347/02, пункт 28, рішення від 15 грудня 2005 року).
Б. Щодо суті
19. У своїх зауваженнях щодо суті справи заявників Уряд стверджував, що права заявників, закріплені Конвенцією ( 995_004 ), не було порушено.
20. Заявники не погодились.
21. Суд зазначає, що затримка виконання рішень від 31 серпня 2000 року перевищила шість років та одинадцять місяців та шість років та два місяці при виконанні рішень від 4 квітня 2001 року.
22. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у ряді подібних справ, включно зі справами, що стосувались того ж комунального підприємства-боржника - КЕП (див. згадану вище справу "Кучеренко проти України" ( 980_422 ), пункт 27).
23. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
24. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
25. За цих обставин Суд не вважає необхідним розглядати цю саму скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), як за пунктом 1 статті 6.
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
26. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
27. Заявники вимагали виплатити заборгованість за досі невиконаними рішеннями та 3000 євро матеріальної та моральної шкоди.
28. Уряд зауважив, що ці вимоги були необґрунтованими.
29. Суд зазначає, що, оскільки рішення, винесені на користь заявників, залишаються невиконаними, то Уряд повинен виплатити заявникам заборгованість, яка їм належить, що становитиме задоволення їх матеріальних вимог. Більше того, Суд притримується думки, що заявники зазнали певної моральної шкоди в результаті визнаних порушень. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує кожному з заявників 2600 євро моральної шкоди.
Б. Судові витрати
30. Заявники не надали жодних вимог з цього приводу. Отже, Суд нічого їм не присуджує.
В. Пеня
31. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги стосовно тривалого невиконання рішень прийнятними, а решту заяви неприйнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявникам борг, який їм належить за досі невиконаним рішенням, а також 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) моральної шкоди кожному з заявників, які повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявників;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 12 липня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)