"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
14. Уряд надав заперечення щодо статусу жертви заявниці та невичерпання нею всіх національних засобів юридичного захисту, аналогічні тим, що вже відхилялись у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (цитована вище, пункти 23-33). Суд вважає, що ці заперечення слід відхилити з тих же підстав.
15. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) стосовно затримки виконання рішень Ніжинського міського суду та апеляційного суду Чернігівської області порушує питання факту та права відповідно до Конвенції, вирішення якого вимагає вивчення справи по суті. Суд не вбачає підстав для проголошення цієї скарги неприйнятною. З тих же причин не може бути проголошена неприйнятною скарга заявниці за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
II. ЩОДО СУТІ
16. У своїх зауваженнях Уряд надав коментарі лише відносно виконавчого провадження стосовно рішення від 3 жовтня 2000 року. У цьому зв'язку Уряд стверджував, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та відповідним проведенням виконавчого провадження і що тривалість виконавчого провадження була спричинена критичною фінансовою ситуацією на підприємстві боржника. Уряд наполягав, що виконавча служба здійснила всі необхідні заходи і не може бути звинуваченою за затримку. Уряд доводив, що державу не можна вважати відповідальною за борги її підприємств. Зрештою, Уряд стверджував, що тривалість виконання у цій справі не може вважатися необгрунтованою.
17. Заявниця не погодилась.
18. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявниці, не виконувались протягом більше ніж двох років та семи місяців і двох років та шести місяців відповідно.
19. Суд повторює, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї у справах, що стосувались питань, подібних до тих, що зазначені у даній заяві (див., серед іншого, цитоване вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пункти 42-46; рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 55-57, від 20 липня 2004 року).
20. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних переконливих фактів чи доводів, які могли б переконати його дійти протилежного висновку у цій справі.
21. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. У статті 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначено:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
23. Заявниця вимагала виплатити їй 16 665 грн (1) компенсації матеріальної та моральної шкоди.
______________ (1) Близько 2754 євро.
24. Уряд стверджував, що заявниця не обґрунтувала свої вимоги.
25. Суд не вбачає жодного причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Тому Суд відхиляє цю вимогу. Однак Суд вважає, що заявниця все ж таки зазнала моральної шкоди і, оцінюючи розмір шкоди за принципом справедливості, присуджує їй 800 євро.
Б. Судові витрати
26. Заявниця не надала жодних вимог з цього приводу протягом встановленого періоду, відповідно Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
27. Суд вважає прийнятним, що процентна ставка повинна базуватися на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої слід додати три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявниці 800 (вісімсот) євро як компенсацію моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявниці суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться згаданий вище тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 7 грудня 2006 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)