«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».
73. Суд вважає, що за конкретних обставин цієї справи та з огляду на його висновки зазначені скарги стосуються скарги громади-заявниці за статтею 9 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції і не порушують окремого питання.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
74. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
A. Шкода
75. Громада-заявниця вимагала 5000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
76. Уряд вважав цю вимогу цілком необґрунтованою.
77. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує громаді-заявниці 1000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
B. Судові та інші витрати
78. Громада-заявниця вимагала 2 000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу захисника, який представляв її у національних судах, і 6000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу двох представників під час провадження у Суді. На підтвердження своїх вимог громада-заявниця надала надіслані їй представниками рахунки, якими вимагалося здійснення разових виплат за різну виконану роботу.
79. Уряд заперечив проти цих вимог. Він вважав, що громада-заявниця не надала належних документів для підтвердження своїх вимог.
80. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
81. У цій справі Суд вважає, що наданих громадою-заявницею документів достатньо, щоб довести, що вона понесла витрати на правову допомогу у зв’язку з провадженням у Суді та національних судах. Проте у цій справі первинна заява громади-заявниці до Суду включала декілька інших скарг за статтями 6 і 14 Конвенції, які було визнано неприйнятними на стадії комунікації (див. пункт 4). Отже, ця вимога не може бути задоволена у повному обсязі та має бути зменшена (див. рішення у справі «Баятян проти Вірменії» [ВП] (Bayatyan v. Armenia) [GC], заява № 23459/03, пункти 133-135, ЄСПЛ 2011).
82. З огляду на наявні у нього документи та зазначені критерії Суд вважає за розумне присудити 6 000 євро в якості компенсації витрат за щодо всіх аспектів.
C. Пеня
83. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД
1. Оголошує одноголосно заяву прийнятною.
2. Постановляє шістьма голосами проти одного, що було порушено статтю 9 Конвенції.
3. Постановляє одноголосно, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє одноголосно, що скарги за статтями 6 і 13 Конвенції не порушують окремого питання.
5. Постановляє одноголосно, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити громаді-заявниці такі суми, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(i) 1000 (одна тисяча) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди;
(ii) 6000 (шість тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись громаді-заявниці, в якості компенсації судових та інших витрат;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
6. Відхиляє одноголосно решту вимог громади-заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 вересня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Секретар
Маріалена ЦИРЛІ
Голова
Джон Фрідрік КЬОЛБРО
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 Правила 74 Регламенту Суду до цього рішення додаються такі окремі думки:
(a) спільна окрема думка суддів Юдківської та П. Пінто де Альбукерке, яка співпадає з позицією більшості;
(b) окрема думка судді Вегабовіч, яка частково не співпадає з позицією більшості.
ДЖ.Ф.К
М.Ц.
СПІЛЬНА ОКРЕМА ДУМКА
СУДДІВ ЮДКІВСЬКОЇ ТА П. ПІНТО ДЕ АЛЬБУКЕРКЕ, ЯКА СПІВПАДАЄ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
1. Разом з більшістю ми проголосували за усі пункти резолютивної частині цього рішення, у тому числі за встановлення порушення статті 9 Європейської Конвенції про права людини (далі - Конвенція). Проте ми не можемо цілком погодитися з обґрунтуванням більшості, оскільки вона уникає конкретизації позитивного зобов’язання держави-відповідача за статтею 9 Конвенції.
2. Заявниця, релігійна громада Свідків Єгови, чітко вказала, що втручання в її право за статтею 9 Конвенції сталося внаслідок невжиття міською радою дій на виконання рішення обласного суду - 1 . Більшість розглядає це питання, але утримується від встановлення, що саме ця бездіяльність призвела до порушення позитивних зобов’язань національних органів влади. Отже, це рішення є втраченою можливістю детальніше розглянути зміст матеріальних позитивних зобов’язань, які випливають з права на свободу релігії за статтею 9 Конвенції.
__________
- 1 Див. пункт 46 рішення.
3. Факти сторонами не оскаржувалися та можуть бути узагальнені таким чином. Громада-заявниця придбала житлову нерухомість, щоб використовувати її як культову споруду. Хоча de facto громада використовує житлову нерухомість, якою володіє, для проведення богослужінь, вона прагнула побудувати будівлю більшого розміру. Для цього необхідно було отримати земельну ділянку в оренду від органів місцевого самоврядування. Проте міська рада не ухвалила рішення про надання земельної ділянки в оренду. Незважаючи на рішення обласного суду, яким відмову міської ради задовольнити заяву громади-заявниці про надання земельної ділянки в оренду було визнано незаконною, міська рада вдруге відмовила у задоволенні цієї заяви громади-заявниці у зв’язку з відсутністю необхідної більшості голосів. У результаті громада-заявниця не отримала необхідну їй земельну ділянку в оренду, а тому не змогла побудувати культову споруду.
4. Під час розгляду цієї справи більшість доходить висновку, що «ситуація підпала під дію статті 9 Конвенції з огляду на... ненадання міською радою дозволу на будівництво нової культової споруди та відмову укласти договір оренди у зв’язку з цим» - 2 . Більшість також стверджує, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд) не зобов’язаний «займати остаточну позицію щодо того, чи має ця ситуація розглядатися у контексті «негативних» або «позитивних зобов’язань» - 3 .
__________
- 2 Див. пункт 55 рішення.
- 3 Див. пункт 58 рішення.
5. Проте, на нашу думку, невирішення цього важливого питання є проблемою, оскільки такий підхід не передбачає чіткого визначення та окреслення зобов’язань держави-відповідача за Конвенцією, що ускладнює встановлення та подальше дотримання таких зобов’язань органами державної влади.
6. Давня та усталена позиція Суду полягає в тому, що межі між позитивними та негативними зобов’язаннями держави неможливо точно визначити - 4 . В обох випадках між відповідними конкуруючими інтересами має бути забезпечено справедливий баланс. Проте питання, чи слід розглядати справу в контексті негативних або позитивних зобов’язань, які випливають з Конвенції, впливатиме на обсяг свободи розсуду, якою може користуватися держава, оскільки Суд вважає, що у випадку негативних зобов’язань ця свобода розсуду, в принципі, є більш обмеженою. - 5
__________
- 4 Див., наприклад, рішення у справі «Об’єднання «Ферайн геген Тьєрфабріке проти Швейцарії (№ 2)» [ВП] (Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT) v. Switzerland (no. 2)) [GC], заява № 32772/02, пункт 82, ЄСПЛ 2009.
- 5 Див., наприклад, рішення у справі «Асоціація «Вімен он Вейвс» та інші проти Португалії» (Women On Waves and Others v. Portugal), заява № 31276/05, пункт 40, від 03 лютого 2009 року.
7. Розглядаючи обставини справи, ми вважаємо, що вони стосуються позитивних зобов’язань держави-відповідача (тобто захисту прав громади-заявниці за статтею 9 Конвенції), а не її негативних зобов’язань (тобто невтручання у права громади-заявниці за статтею 9 Конвенції). І для такого висновку є чотири основні причини.
8. По-перше, обмеження можливості громади-заявниці сповідувати свою релігію не виникли з будь-яких дій національних органів влади, які втрутилися в таке право, а скоріше є результатом їхньої бездіяльності (тобто ненадання громаді-заявниці земельної ділянки в оренду). Тому цю справу можна протиставити справі «Асоціація солідарності зі Свідками Єгови та інші проти Туреччини» (Association for Solidarity with Jehovah’s Witnesses and Others v. Turkey) - 6 , в якій національні органи влади не тільки не надали дозвіл на оренду ділянки, а й закрили культовий об’єкт заявника, справі «Маноуссакіс та інші проти Греції» (Manoussakis and Others v. Greece), - 7 в якій заявників було засуджено за використання відповідного приміщення без попереднього отримання дозволу, та справі «Громада Джума-мечеті та інші проти Азербайджану» (Juma Mosque Congregation and Others v. Azerbaijan), - 8 в якій заявників виселили з їхньої культової споруди, якою вони безперешкодно користувалися упродовж дванадцяти років. Отже, ця Справа суттєво відрізняється від справ щодо місць відправлення культу, які Суд розглядав раніше.
__________
- 6 Рішення у справі «Асоціація солідарності зі Свідками Єгови та інші проти Туреччини» (Association for Solidarity with Jehovah’s Witnesses and Others v. Turkey), заяви № 36915/10 і № 8606/13, від 24 травня 2016 року.
- 7 Рішення у справі «Маноуссакіс та інші проти Греції» (Manoussakis and Others v. Greece), заява № 18748/91, від 26 вересня 1996 року.
- 8 Ухвалу щодо прийнятності у справі «Громада Джума-мечеті та інші проти Азербайджану» (Juma Mosque Congregation and Others v. Azerbaijan), заява № 15405/04, від 08 січня 2013 року.
9. По-друге, громада-заявниця не була цілком позбавлена можливості сповідувати свою релігію, проте була обмежена в цьому у зв’язку з неналежною площею місця, яким вона для цієї мети і володіла, та яке не могло забезпечити належні умови для членів громади і згідно з твердженнями заявників поставило їх у «ситуацію усвідомленої неповноцінності» - 9 у порівнянні з представниками інших релігій. Якщо релігійна громада не матиме місця, яке підходитиме для спільного сповідування своєї релігії та дотримання релігійних практик, - 10 то стаття 9 Конвенції втратить своє значення. Встановлюючи порушення у цій справі Суд не вирішує, що держава-відповідач повинна припинити діяти певним чином, щоб надати можливість громаді-заявниці здійснювати її права за статтею 9 Конвенції, адже, насправді, громада-заявниця de facto вже користується відповідним майном, а скоріше вважає, що держава-відповідач повинна діяти так, щоб дозволити та надати громаді-заявниці можливість користуватися своїми правами за статтею 9 Конвенції у повному обсязі. Інакше кажучи, більшість мала запитати себе, чи призвело би невжиття національними органами влади жодних дій до порушення Конвенції. Якби рада не прийняла жодного рішення за заявою, вона би вчинила правопорушення, оскільки обласний суд визнав право громади-заявниці на оренду та цим зобов’язав міську раду надати її. Тобто, право громади-заявниці на отримання земельної ділянки в оренду та позитивне зобов’язання міської ради надати її є сторонами однієї медалі, при цьому у держава-відповідача не має свободи розсуду.
__________
- 9 Див. пункт 44 рішення.
- 10 Згадане рішення у справі «Асоціація солідарності зі Свідками Єгови та інші проти Туреччини» (Association for Solidarity with Jehovah’s Witnesses and Others v. Turkey), пункт 90. Щодо важливості простору для права на життя та сповідування своєї релігії див. думку судді Пінто Де Альбукерке в рішенні у справі «Крупко та інші проти Росії» (Krupko and Others v. Russia), заява № 26587/07, від 26 червня 2014 року.
10. По-третє, розгляд питання, чи становить втручання у право громади-заявниці сповідувати свою релігію порушення позитивних зобов’язань держави-відповідача, слід також розглянути питання, чи діяли національні органи влади з належною сумлінністю (тобто, чи зробили вони все можливе за таких обставин?) для захисту прав громади-заявниці за статтею 9 Конвенції. Беручи до уваги, що обласний суд визнав незаконними дії ради у зв’язку з відмовою задовольнити заяву громади-заявниці про надання їй земельної ділянки в оренду - 11 , міська рада мала діяти сумлінно для виконання рішення обласного суду та якнайшвидше надати відповідну земельну ділянку в оренду. Отже, ні конкуруючі інтереси сусідів, ні міркування щодо містобудування не могли обґрунтувати повторну відмову міської ради у задоволенні заяви громади заявниці про надання земельної ділянки в оренду. - 12
__________
- 11 Див. для порівняння згадані рішення у справі «Церква Святого Іоанна та Хорст Петерс проти Німеччини» (Johannische Kirche and Horst Peters v. Germany), в якому відмова національних органів влади надати такий дозвіл ґрунтувалася на положеннях законодавства щодо охорони навколишнього середовища.
- 12 Див. згадане рішення у справі «Маноуссакіс та інші проти Греції» (Manoussakis and Others v. Greece) та рішення у справі «МТСК та інші проти Сполученого Королівства» (Iskcon and Other v. the United Kingdom), заява № 20490/92, від 08 березня 1994 року.
11. По-четверте, і насамкінець, більшість також мала взяти до уваги питання, чи вимагалися б від держави-відповідача додаткові дії у випадку встановлення порушення Конвенції. Якщо встановлення порушення справді передбачає необхідність вжиття національними органами влади додаткових дій для виправлення ситуації, то це вказує на наявність позитивного зобов’язання. У цій справі вжиття дій для виправлення ситуації досі є можливим, оскільки національні органи влади просто повинні будуть надати відповідну земельну ділянку в оренду.
12. Зрештою, більшість не мала уникати детального розгляду позитивних зобов’язань за статтею 9 Конвенції. Дійсно, ми не можемо не зауважити, що використані більшістю формулювання явно стосуються позитивних зобов’язань, зокрема «ненадання дозволу», - 13 «бездіяльність». - 14 Послідовність мала призвести до необхідних висновків з цієї «бездіяльності» національних органів влади. Якби більшість зробила це, вона дійшла би висновку, якого ми дійшли в цій окремій думці, що бездіяльність міської ради не може бути виправдана фактами справи, і тому національні органи влади не дотрималися своїх позитивних зобов’язань за статтею 9 Конвенції.
__________
- 13 Див. пункт 55 рішення.
- 14 Див. пункт 56 рішення.
ОКРЕМА ДУМКА
СУДДІ ВЕГАБОВІЧ, ЯКА ЧАСТКОВО НЕ СПІВПАДАЄ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
На жаль, я не можу погодитися з думкою більшості, що було порушено статтю 9 Конвенції. Водночас я погоджуюся з висновком палати щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У цій справі наявність або відсутність у Свідків Єгови можливості здійснювати свої богослужіння у конкретному місці не заважає їм сповідувати свою релігію. Проте я б не вважав це твердження вирішальним. Якби рішення органів місцевого самоврядування покладало на Свідків Єгови які-небудь додаткові зобов’язання, я б вважав, що це охоплювалося дією статтею 9 Конвенції. Однак у цій справі на Свідків Єгови не було покладено жодного тягаря з огляду на їхню релігію. Громада-заявниця лише скаржиться, що, як власниця житлового будинку, розташованого на земельний ділянці, яка перебуває у комунальній власності, вона не може отримати дозвіл на будівництво замість цього будинку нової культової споруди на цій земельній ділянці. На мою думку, це зовсім інше питання.
Крім того, я вважаю, що воно може бути пов’язане лише зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У сучасному світі існує безліч девіантних форм релігійних практик і переконань, які ніколи не мають стати законними та завдяки такому визнанню отримати можливість поширювати ці девіантні ідеї та ідеології. Звичайно, ця Справа жодним чином не пов’язана з такими ідеями, проте це питання залишається актуальним у контексті наданої державі широкої свободи розсуду у цій сфері та можливості створення прецеденту в майбутньому.
У цій конкретній справі громада-заявниця вже володіє трьома культовими спорудами у м. Кривий Ріг без будь-яких перешкод з боку держави. Заява про надання дозволу на розташування культової споруди на конкретній земельній ділянці міста, на мою думку, не відповідає справжній суті статті 9 Конвенції.
Коротко кажучи, я вважаю, що ця Справа не підпадає під дію статті 9 Конвенції, а скоріше лише під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Жодної згадки про будь-яке стверджуване обмеження права Свідків Єгови сповідувати свої переконання або будь-якого іншого права, захищеного статтею 9 Конвенції немає, скарги громади-заявниці скоріше стосуються майнових прав. Крім того, громада-заявниця здійснювала богослужіння у цьому будинку без будь-яких перешкод з боку держави.
Дійсно, держава зазвичай користується широкою свободою розсуду щодо загальних заходів економічної або соціальної стратегії. Це пояснюється тим, що оскільки національні органи влади безпосередньо обізнані щодо свого суспільства та його потреб, вони, в принципі, знаходяться у кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для з’ясування того, що є «суспільним інтересом» (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), від 21 лютого 1986 року, пункт 46, Серія А, № 98; див. також, наприклад, рішення у справах «Національне та регіональне будівельне товариство, товариство постійної забудови Лідса та Йоркширське будівельне товариство проти Сполученого Королівства» (National & Provincial Building Society, Leeds Permanent Building Society and Yorkshire Building Society v. the United Kingdom), від 23 жовтня 1997 року, пункт 80, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1997-VII, та «Церква Ісуса Христа Святих останніх днів проти Сполученого Королівства» (Church of Jesus Christ of Latter-Day Saints v. the United Kingdom), заява № 7552/09, від 04 березня 2014 року).
Насамкінець, Конвенція не покладає на державу зобов’язання відігравати активну роль у підтримці в питаннях релігії.