"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
A. Щодо прийнятності
11. Уряд зазначив, що перша і п'ята заявниці не подали заяв про відкриття виконавчого провадження щодо рішень суду, винесених на їх користь, і, таким чином, не вичерпали усіх засобів юридичного захисту, передбачених законодавством України.
12. Заявники не погодились.
13. Суд вважає, що недоречно вимагати від особи, на користь якої прийнято рішення у справі, відповідачем в якій є держава, пізніше ініціювати виконавче провадження для того, щоб отримати компенсацію (див., наприклад, рішення у справах "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy (N 1) [ВП], заява N 36813/97, п. 198, ЄСПЛ 2006-...), а також "Лізанець проти України" ( 974_216 ) (Lizanets v. Ukraine), заява N 6725/03, п. 43, рішення від 31 травня 2007 року). Тому Суд відхиляє заперечення Уряду.
14. Суд зазначає, що скарги заявників не є очевидно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Відповідно Суд визнає їх прийнятними.
B. Щодо суті
15. Уряд стверджував, що у справі не було порушення жодних положень Конвенції ( 995_004 ), оскільки право заявників на виконання рішень, винесених на їх користь, ніколи не оспорювалося, і органи державної влади вживали усіх необхідних заходів на виконання рішень, що розглядаються.
16. Заявники не погодились.
17. Суд зазначає, що він неодноразово встановлював наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, що піднімають аналогічні питання (див. наприклад, рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), п. 37, згадане вище; а також у справі "Анацький проти України" ( 974_005 ) (Anatskiy v. Ukraine), заява N 10558/03, п. 23, рішення від 13 грудня 2005 року), і що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, який би міг переконати його дійти іншого висновку у цих справах.
18. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Щодо шкоди
20. Заявники вимагали виплати належної їм заборгованості за рішеннями суду, а також наступні суми відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, інфляційних витрат та штрафних санкцій у розмірі 3 відсотків:
- перша заявниця - 3041,47 грн і 163 490,8 грн;
- друга заявниця - 2548,74 грн і 77108,38 грн;
- третя заявниця - 3825,49 грн і 90 010 грн;
- четверта заявниця - 4366,86 грн і 98 575,45 грн;
- п'ята заявниця -6219,75 грн і 175 141,39 грн;
- шостий заявник - 4620 грн і 3000 євро.
21. Уряд не заперечував щодо права заявників на виконання рішень, винесених на їх користь, і заперечив проти решти вимог заявників щодо справедливої сатисфакції. Зокрема, Уряд стверджував, що заявники могли вимагати відшкодування інфляційних витрат на національному рівні.
22. Суд зазначає, що на державу покладається обов'язок виконати рішення, винесені на користь заявників.
23. Суд також зауважує, що заявники не були зобов'язані подавати позовні заяви щодо відшкодування інфляційних витрат, про що стверджує Уряд (див., наприклад, рішення у справах "Романченко проти України" ( 974_024 ) (Romanchenko v. Ukraine), заява N 5596/03, п. 30, рішення від 22 листопада 2005 року; "Глова і Брегін проти України" ( 974_063 ) (Glova and Bregin v. Ukraine), заяви N 4292/04 і N 4347/04, п. 29, рішення від 28 лютого 2006 року). Суд зазначає, що заявники надали детальні розрахунки сум інфляційних витрат. Враховуючи присуджені заявникам суми, періоди, протягом яких держава не виконувала рішення суду, винесені на їх користь, і інформацію про рівні інфляції у відповідні періоди, надану Державним комітетом статистики України, Суд присуджує наступні суми відшкодування інфляційних витрат:
- першій заявниці - 250 євро;
- другій заявниці - 210 євро;
- третій заявниці - 320 євро;
- четвертій заявниці - 370 євро;
- п'ятій заявниці - 520 євро;
- шостому заявнику - 440 євро.
24. Що стосується вимог про штрафні санкції, які засновуються на положеннях національного законодавства України, Суд неодноразово відхиляв вимоги щодо накладення будь-яких форм каральних чи штрафних санкцій (див., наприклад, "Акдівар та інші проти Туреччини" (Akdivar and Others v. Turkey) (стаття 50), рішення від 1 квітня 1998 року, п. 38, Reports of Judgments and Decisions 1998-II; "Кейбл та інші проти Сполученого Королівства" ( 980_400 ) (Cable and Others v. the United Kingdom), [ВП] заява N 24436/94, та наступні, рішення від 18 лютого 1999 року, п. 30; і "Орхан проти Туреччини" ( 980_177 ) (Orhan v. Turkey), заява N 25656/94, п. 448, рішення від 18 червня 2002 року). Тому Суд відхиляє ці вимоги.
25. Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, Суд зазначає, що заявники внаслідок констатованих порушень зазнали моральної шкоди. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як встановлено статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявникам наступні суми як відшкодування моральної шкоди:
- першій заявниці - 2600 євро;
- другій заявниці -1400 євро;
- третій заявниці - 1200 євро;
- четвертій заявниці - 1400 євро;
- п'ятій заявниці - 2600 євро;
- шостому заявнику - 800 євро.
B. Судові витрати
26. Перша, друга, третя, четверта та п'ята заявниці вимагали по 100 євро кожна як відшкодування витрат на правову допомогу, надану їхнім представником у провадженнях у Суді. Шостий заявник вимагав 40 євро як відшкодування судових витрат, яких він зазнав під час розгляду справи у національних судах і Суді.
27. Уряд заперечив проти цих вимог, зазначивши, що заявники не надали відповідних документів на підтвердження цих вимог.
28. Відповідно до практики Суду заявники мають право на відшкодування судових витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Суд зазначає, що перша, друга, третя, четверта і п'ята заявниці не надали жодних документів і розрахунків на підтвердження заявлених вимог. Враховуючи це, Суд не присуджує цим заявникам відшкодування судових витрат. Суд також зазначає, що шостий заявник надав відповідні документи на суму 100 євро. Відповідно Суд присуджує шостому заявнику цю суму.
C. Пеня
29. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Відхиляє попередні заперечення Уряду та оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити заявникам заборгованість за судовими рішеннями, а також наступні суми як відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно:
- першій заявниці - 250 (двісті п'ятдесят) євро та 2600 (дві тисячі шістсот) євро;
- другій заявниці - 210 (двісті десять) євро та 1400 (одну тисячу чотириста) євро;
- третій заявниці - 320 (триста двадцять) євро та 1200 (одну тисячу двісті) євро;
- четвертій заявниці - 370 (триста сімдесят) євро та 1400 (одну тисячу чотириста) євро;
- п'ятій заявниці - 520 (п'ятсот двадцять) євро та 2600 (дві тисячі шістсот) євро;
- шостому заявнику - 440 (чотириста сорок) євро та 800 (вісімсот) євро;
та шостому заявнику 100 (сто) євро відшкодування судових витрат; ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 10 грудня 2009 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції К.ВЕСТЕРДІК
Голова секції П.ЛОРЕНЦЕН