СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
30.08.1967
(Витяг)
Д. пред'явив позов до Ф. про стягнення 700 крб. Він зазначав, що в період шлюбу з ним відповідачка без його довіреності у 1956-1967 рр. одержала нараховану йому допомогу за час хвороби та 700 крб. пенсії і використала ці кошти на свої потреби.
Народний суд Решетилівського району Полтавської області ухвалою від 3 вересня 1963 р. позов залишив без розгляду з мотивів недієздатності позивача.
У зв'язку зі скаргами Д., в яких він оспорював правильність висновку судово-психіатричної експертизи, цей же народний суд направив Д. на повторну судово-психіатричну експертизу і рішенням від 23 січня 1967 р. визнав його недієздатним.
У протесті заступника Голови Верховного Суду УРСР ставиться питання про скасування рішення народного суду від 23 січня 1967 р. і закриття провадження в справі.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 256 ЦПК ( 1502-06 ) справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу. З матеріалів справи видно, що ніхто із зазначених осіб до суду з такою заявою не звертався. Як уже зазначалось, дана справа виникла в зв'язку зі скаргами Д. на неправильність висновків щодо його недієздатності.
Проте законом не передбачено можливості судового розгляду справ про визнання громадянина недієздатним або про поновлення в дієздатності за заявою про поновлення в дієздатності за заявою цього громадянина.
За таких обставин суд не вправі був розглядати дану справу, тому рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія УХВАЛИЛА:
протест заступника Голови Верховного Суду УРСР задовольнити;
рішення народного суду Решетилівського району від 23 січня 1967 р. скасувати й провадження в справі закрити.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.