"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
22. Суд вважає, що скарга заявниці щодо тривалості виконання рішень, винесених на її користь, вимагає також розгляду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), яка передбачає:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."
А. Щодо прийнятності
23. Уряд надав зауваження щодо статусу жертви заявника та вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (див. рішення у справі Ромашов, зазначене вище, пп. 23-33). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з тих самих підстав.
1. Невиконання рішень від 20 квітня 2001 року, 8 серпня 2001 року, 19 лютого 2002 року та рішення від 31 січня 2002 року в частині грошових виплат
24. Суд зазначає, що період виконання рішень від 20 квітня 2001 року, 8 серпня 2001 року, 19 лютого 2002 року та рішення від 31 січня 2002 року в частині грошових виплат, винесених на користь заявниці, становив менше одного року. Суд далі зазначає, що цей період не є настільки надмірним, щоб вказувати на ознаки порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ). Більше того, зазначено, що борги за рішеннями суду не стосувались основного джерела доходу заявниці, відсутні і інші особливі обставини, які змусили б дійти висновку про те, що періоди, які тривали з винесення рішень на користь заявниці до їх виконання, були нерозумними. Відповідно ця скарга є явно необґрунтована в значенні пункту 3 статті 35 і має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
2. Невиконання частини рішення, яка не стосувалась виплат присуджених коштів, від 31 січня 2002 року
25. Суд вважає, що скарга заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо невиконання частини, яка не стосувалась виплат присуджених коштів, рішення від 31 січня 2002 року порушує питання факту і права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Він не бачить підстав визнати її неприйнятною.
Б. Щодо суті
26. Уряд не надав зауваження щодо тривалості виконання рішення від 31 січня 2002 року.
{ Текст пункту 26 виправлено згідно з ДІ ОВУ N 69, 2008 р., стор.199 }
27. Заявник стверджував, що рішення від 31 січня 2002 року не було виконане в розумний строк.
28. Суд зазначає, що частина, яка не стосується виплат присуджених коштів, рішення, винесеного на користь заявниці, не виконувалась більше ніж чотири роки і одинадцять місяців.
29. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) в справах, подібних до цієї заяви (див., наприклад, Ромашов ( 980_227 ), рішення, зазначене вище, пп. 42-46).
30. Розглянувши всі матеріали справи, які він мав у своєму розпорядженні, Суд вважає, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
31. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
32. Суд не вважає необхідним, за цих обставин справи, розглядати цю скаргу відповідно до статті 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. "Деркач і Палек проти України" ( 980_234 ), N 34297/02 та 39574/02, п. 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
II. ЩОДО ІНШИХ СКАРГ
33. Заявниця скаржилась відповідно до статті 3 Конвенції ( 995_004 ) на те, що її було піддано нелюдському і такому, що принижує її гідність, поводженню під час її арешту і тримання.
34. Вона далі скаржилась відповідно до статті 5 Конвенції ( 995_004 ) на те, що її незаконно арештували, тримали під вартою і пізніше помістили в психіатричну лікарню. Заявниця скаржилась відповідно до пункту 5 статті 5 Конвенції щодо неможливості отримати компенсацію за незаконне тримання.
35. Заявниця скаржилась відповідно до статті 8 Конвенції ( 995_004 ) на незаконний обшук її помешкання і гаражів.
36. Заявниця скаржилась відповідно до статті 11 Конвенції ( 995_004 ) щодо неможливості отримати документи громадської організації "Любава", які були вилучені під час обшуку її помешкання і без яких громадська організація не може функціонувати.
37. Заявниця зрештою скаржилась на те, що її не було проінформовано про скасування підписки про невиїзд, і це порушило її право, передбачене статтею 2 Протоколу N 4 ( 994_059 ).
38. В світлі всіх матеріалів справи, які були в його розпорядженні, і відповідно до того, наскільки справа підпадає під його компетенцію, Суд вважає, що вони не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією ( 995_004 ) і протоколами до неї.
39. Таким чином, ця частина заяви має бути оголошена неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
40. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
41. Заявниця вимагала 28 327,20 доларів (1) на відшкодування матеріальної шкоди та 2 948 174,10 доларів (2) на відшкодування нематеріальної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 22 200,80 євро.
(2) Приблизно 2 306 902 євро.
42. Уряд стверджував, що вимоги заявниці надмірні і необґрунтовані.
43. Суд не бачить причинного зв'язку між визнаним порушенням і стверджуваною матеріальною шкодою. Однак, оскільки частина рішення від 31 січня 2002 року, винесеного на користь заявниці, яка не стосується виплат присуджених коштів, не була повністю виконана (пункт 17 вище), Суд вважає, що виконання Урядом цієї частини рішення становитиме повний і остаточний розрахунок щодо її вимоги про матеріальну шкоду. Суд також вважає, що заявниця зазнала нематеріальної шкоди, і, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, присуджує їй 1600 євро відповідно.
Б. Витрати
44. Заявниця вимагала 23 498,60 доларів (3) на відшкодування судових витрат, включаючи 649,60 доларів (4) поштових витрат і правову допомогу для подання заяви в Суд.
---------------
(3) Приблизно 18 387,30 євро.
(4) Приблизно 508,30 євро.
45. Уряд стверджував, що тільки ті витрати, які були необхідні і справді були понесені, мають бути відшкодовані.
46. Суд нагадує, щоб включити суми витрат у компенсацію, яка присуджується на підставі статті 41, має бути доведено, що ці витрати були фактичними й необхідними, мали місце з метою запобігання встановленому порушенню Конвенції ( 995_004 ) або відшкодування його наслідків і здійснювались в розумних межах (див., серед багатьох інших справ, "Нільсен і Йонсен проти Норвегії" (Nilsen and Jonsen v. Norway) (GC), N 23118/93, п. 62, ECHR 1999-VIII).
47. Суд вважає, що ці вимоги не були дотримані в цій справі. Зокрема, справа не є особливо складною і заявниця не потребувала правової допомоги. Однак заявниця зазнала певних витрат у зв'язку з використанням правової допомоги в Суді.
Беручи до уваги інформацію, яка була в його розпорядженні, і вищезазначені твердження, Суд присуджує заявниці 100 євро на відшкодування судових витрат.
В. Пеня
48. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги відповідно до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання частини, яка не стосується виплат присуджених коштів, рішення від 31 січня 2002 року, прийнятними і решту скарг - неприйнятними;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), 1700 (тисячу сімсот) євро як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 лютого 2007 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)