"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
10. Уряд висував заперечення стосовно застосування пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхиляв у багатьох рішеннях (див., наприклад, "Мітін проти України" ( 974_322 ) (Mitin v. Ukraine), N 38724/02, пп. 20-24, 14 лютого 2008 року, та "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), зазначене вище, пп. 27-31).
11. Суд зазначає, що остаточне рішення військового місцевого суду Донецького гарнізону від 19 серпня 2004 року залишається невиконаним близько чотирьох років та одного місяця.
12. Суд повторює, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в значній кількості справ, подібних до даної заяви (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), зазначене вище, пп. 43 та 55). Нічого в заявах сторін не переконує Суд дійти іншого висновку у справі.
13. Таким чином, Суд визнає цю частину заяви прийнятною та встановлює, що має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
14. Суд не бачить необхідності розглядати зазначену заяву за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkach and Palek v. Ukraine) NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, 21 грудня 2004 року).
II. СКАРГИ СТОСОВНО ДРУГОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
15. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6, за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) та за статтею 1 Першого протоколу (994_535) на результат і несправедливість другого судового провадження.
16. Суд зазначає, що заявник не подавав касаційної скарги до Верховного Суду України та тому не використав всіх доступних національних засобів юридичного захисту, передбачених українським законодавством (див. "Воробйова проти України" (Vorobyeva v. Ukraine), ухвала N 27517/02, 17 грудня 2002 року). Таким чином, в цій частині заява має бути визнана неприйнятною відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
17. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) та протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
18. Заявник вимагав 3272,46 грн (1) відшкодування матеріальної шкоди, які мають бути проіндексовані з урахуванням інфляції, та 250 000 грн (2) відшкодування моральної шкоди. Уряд не погодився. Суд, здійснюючи оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає, що Уряд має сплатити заявнику заборгованість (1195,07 грн (3)), яка досі належить йому до сплати, в якості відшкодування матеріальної шкоди. Також він присуджує заявнику 600 євро відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 512 євро.
(2) Приблизно 34,785 євро.
(3) Приблизно 187 євро.
B. Судові витрати
19. Заявник не подав жодних вимог з цього приводу. Суд, таким чином, нічого не присуджує.
C. Пеня
20. Суд вважає за доцільне обчислювати пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявника стосовно невиконання рішення від 19 серпня 2004 року прийнятними та решту заяви - неприйнятною.
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що немає необхідності окремо розглядати скаргу заявника за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відловідач має сплатити заявнику заборгованість, що досі належить йому до сплати (1195,07 грн), та 600 (шістсот) євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто. Остання сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 11 грудня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)