"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
17. Уряд не погоджується з цим твердженням.
A. Щодо прийнятності
18. Суд вважає, що заява не є явно необґрунтованою в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання заяви неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.
B. Щодо суті
1. Щодо дотримання пункту 1 статті 6
19. Уряд посилається, зокрема, на справу "Півень проти України" ( 980_222 ) (Piven c. Ukraine, N 56849/00, від 29 червня 2004 року) та підкреслює, що, на відміну від ситуації, викладеної Судом в пункті 40 вищезазначеного рішення, Законом України від 9 вересня 2004 року ( 1994-15 ) було запроваджено програму погашення заборгованості за виплатами на оздоровлення та за вислугу років.
20. Заявниця вважає, що затримка у виконанні рішення порушила саму суть права на доступ до суду. Заявниця стверджує, що сплата 1950,38 гривень є результатом реалізації вищезазначеної програми та не стосується виконання рішень.
21. Перш за все, Суд нагадує, що він вже встановлював несумісність невиконання судових рішень, якими заявникам встановлено надбавки за вислугу років та на оздоровлення, передбачених на користь освітян, із пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) (див. вищезазначене рішення у справі "Півень проти України" ( 980_222 ) (Piven c. Ukraine) пп. 35-42). По-друге, Верховна Рада України вжила законодавчого заходу (Закон України N 1994-IV ( 1994-15 )), яким запроваджено обов'язок погашення заборгованості, передбаченої статтею 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) протягом 5 років, починаючи з 2005 року. Тому Суд вивчатиме питання, чи цей Закон може змінити мотивацію Суду.
22. Суд нагадує, що ані з зауважень Уряду, ані з зауважень заявниці чітко не вбачається, чи становлять кошти, сплачені заявниці 14 листопада 2004 року, часткове виконання рішення від 7 квітня 2003 року. У будь-якому випадку немає сенсу вивчати це питання в даній справі, оскільки неважливо, з яких підстав заявниці не було сплачено 4865,14 грн в повному обсязі.
23. Суд нагадує, що очевидно, що органи влади повинні мати певний час, щоб обрати найбільш відповідні засоби для виконання судових рішень ("Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby c. Grece), рішення від 19 березня 1997, п. 43). Серед іншого, Суд не повинен вивчати, чи національний правопорядок здатний забезпечити виконання рішень, винесених судами. Дійсно, кожна держава має право забезпечувати юридичний інструментарій, адекватний та достатній для дотримання позитивних зобов'язань, які на неї покладено. Єдиним завданням Суду в цій справі є вивчення того, чи заходи, вжиті українськими органами влади, є адекватними та достатніми (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Ігнакколо-Зенід проти Румунії" (Ignaccolo-Zenide c. Roumanie), N 31679/96, п. 108).
24. У даній справі Суд зазначає, що рішення, про яке йдеться, досі залишається невиконаним. Суд зазначає, що попри вжиття законодавчих заходів заявниця продовжує перебувати у стані невизначеності, який, з одного боку, спричинений плутаниною щодо природи коштів, які їй були сплачені та будуть сплачені відповідно до цього Закону, а з іншого боку - неможливістю дізнатись точну дату виконання. І до того ж, на цю ситуацію впливає те, що в національній системі не існує жодного механізму, здатного її виправити. Суд вважає, що подібний захід не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
25. Отже, не вживаючи протягом багатьох років необхідних заходів щодо виконання остаточного рішення, винесеного у справі, органи державної влади України позбавили пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) його корисної дії. Отже, мало місце порушення цього пункту.
2. Щодо дотримання статті 1 Першого протоколу ( 994_535 )
26. Уряд, посилаючись на пункт 57 рішення "Півень проти України" ( 980_222 ) (Piven c. Ukraine), стверджує, що, на відміну від ситуації, на той час нова програма реструктуризації заборгованості передбачає строк погашення заборгованості.
27. Заявниця у відповідь на це зазначає, що строки зазначеної програми є загальними та не дозволяють їй чітко встановити дату виконання рішення. Більше того, заявниця стверджує, що вона понесла та продовжує нести непередбачуваний та надмірний тягар.
28. Суд нагадує, що до прийняття Закону України N 1994-IV ( 1994-15 ) невиконання подібних судових рішень становило порушення статті 1 Першого протоколу (див. вищевказане рішення у справі "Півень проти України" ( 980_222 ) ("Piven c. Ukraine"). Суд посилається на свої висновки, викладені в пункті 24 вище. У зазначеній справі Суд зазначає, що рішення, про яке йдеться, залишається невиконаним кілька років. Навіть припустивши, що застосування зазначеного Закону матиме наслідком виконання згаданого рішення, таке виконання не обов'язково матиме місце до 2010 року. Навіть якщо можна довести, що програма поетапної сплати заборгованості слугує інтересам суспільства, Суд вважає, що було порушено справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та необхідними умовами захисту основоположних прав особи та що заявниця продовжує зазнавати особливого та надмірного тягаря.
29. Отже, мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
3. Щодо дотримання статті 13
30. З огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6 та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) Суд не вважає необхідним розглядати окремо питання щодо порушення статті 13 (див., серед іншого, рішення у справі "Деркач та Палек" ( 980_234 ) (Derkatch et Palek c. Ukraine), NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, від 21 грудня 2004 року).
II. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
31. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
32. Заявниця не висунула жодної вимоги щодо справедливої сатисфакції. Тому Суд нічого не присуджує.
В. Судові витрати
33. Заявниця не висловила жодної вимоги з цього приводу.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 );
3. Постановляє, що немає необхідності розглядати окремо скаргу на порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 12 червня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)