"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ПАРХОМЕНКО
24. Заявник помер 14 листопада 2005 року. 16 лютого 2006 року дружина заявника, пані О.П.Пархоменко, повідомила Суд про своє бажання підтримати заяву. Уряд не заперечував.
25. Суд зазначає, що ця заява стосується права власності, яке, в принципі, переходить до спадкоємців. У цій справі один з родичів хотів продовжити розгляд справи. За цих обставин Суд зазначає, що вдова заявника (далі - правонаступник) наполягала на продовженні розгляду справи замість заявника. Однак надалі в цьому тексті зазначатиметься інформація про заявника.
II. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
26. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності заяви.
27. Суд зазначає, що скарга заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання рішення, винесеного на його користь, не є явно необґрунтованою в значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що заява не є неприйнятною з будь-яких інших причин. Таким чином, вона має бути визнана прийнятною. З цих самих причин скарга заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
III. ЩОДО СУТІ
28. Уряд стверджував, що право заявника на присуджене відшкодування не було оскаржене і його не було позбавлено власності. Уряд також зазначив, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та належним проведенням виконавчого провадження та що тривалість виконавчих проваджень була спричинена складним фінансовим становищем боржника. Уряд наголосив, що виконавчою службою було здійснено всі необхідні дії і вона не може бути звинувачена у затримці. Також Уряд зазначив, що відповідно до законодавства після смерті заявника спадкоємці заявника мають звернутись до суду з відповідною заявою, після чого суд має визначити стягувача у виконавчому провадженні.
29. Правонаступниця з цим не погодилась і наполягала на тому, що заборгованість за рішенням суду повинна бути перерахована на її рахунок без будь-яких подальших рішень суду.
30. Суд зазначає, що рішення у цій справі залишалось невиконаним до 1 лютого 2006 року, тобто до моменту, коли загальна сума заборгованості стала доступною. Суд бере до уваги те, що правонаступниця була повністю поінформована про можливість отримати кошти, призначені рішенням суду від 18 грудня 2002 року. Однак вона не розпочала відповідні провадження щодо успадкування (див., mutatis mutandis, "Замула та інші проти України" ( 980_442 ), N 10231/02, п. 43, від 8 листопада 2005 року).
31. Незважаючи на той факт, що правонаступниця не дотрималась процедури, визначеної законом для отримання заборгованості, Суд все ж вважає, що, не вживаючи відповідних заходів для виконання рішення від 18 грудня 2002 року протягом трьох років і одного місяця, державні органи порушили положення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у всіх його позитивних аспектах.
32. Суд нагадує, що ним уже було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, що стосуються питань, схожих до цієї заяви ( див. вищезазначене рішення Ромашов ( 980_227 ), пп. 42-46 ). Суд також вважає, що Уряд не надав переконливих пояснень тривалості виконання рішення (див. "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, рішення від 20 липня 2004 року, п. 45).
33. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
34. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
35. Заявник вимагав відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з суми, призначеної йому рішенням суду. Він також вимагав 15 000 грн (1) на відшкодування моральної шкоди.
----------------
(1) Приблизно 2370 євро.
36. Суд зазначає, що правонаступниця заявника, визначена відповідно до національного законодавства, має право отримати суму боргу за оскаржуваним рішенням, яка знаходиться на рахунку виконавчої служби і може бути виплачена. Щодо вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди Суд вважає цю суму надмірною. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує суму в розмірі 800 євро на відшкодування моральної шкоди.
Б. Витрати
37. Заявник не зазначив жодних вимог щодо компенсації судових витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує в цьому зв'язку.
В. Пеня
38. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує, що дружина заявника (пані Олена Павлівна Пархоменко) продовжує представляти інтереси останнього у Суді;
2. Проголошує заяву прийнятною;
3. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
5. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити пані Олені Павлівні Пархоменко 800 євро (вісімсот євро) як компенсацію за моральну шкоду;
(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 січня 2007 року відповідно до пп. 2 і З правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.Вестердік (C.Westerdiek)
Голова П.Лоренцен (P.Lorenzen)