"Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
А. Попередні зауваження Уряду
14. Уряд висунув заперечення стосовно втрати заявником статусу жертви та невичерпання національних засобів захисту, аналогічні тим, що вже були відхилені у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (див. рішення у справі Ромашова, наведене вище, пп. 23-33). Суд вважає, що вказані заперечення мають бути відхилені з аналогічних підстав.
15. Суд робить висновок, що скарги заявника за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) піднімають серйозні питання фактів та права за Конвенцією, встановлення яких вимагає дослідження по суті. Він не знаходить підстави для визнання цієї частини заяви неприйнятною.
Б. Інші скарги
16. Заявник далі скаржився на порушення ст. 2 (право на життя) та ст. 4 (свобода від рабства) Конвенції ( 995_004 ) з огляду на невиконання рішення суду, винесеного на його користь.
17. Суд вирішує, що ця частина заяви є повністю безпідставною та має бути відхилена як повністю необґрунтована відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції ( 995_004 ).
В. Суть
18. Суд дослідить суть скарги заявника на тривалість невиконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 квітня 2000 року.
19. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що у цій справі не було порушення п. 1 ст. 6 чи ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) (як у справі Ромашова ( 980_227 ), наведеній вище, пп. 28-33 та 37).
20. Заявник не погодився.
21. Суд зазначає, що вказане рішення залишалось невиконаним більше чотирьох років та шести місяців та у цій справі у розпорядженні заявника не було ефективного засобу захисту для того, щоб компенсувати таку затримку.
22. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) у справах, що піднімають подібні до цієї справи питання (див., наприклад, справу Ромашова ( 980_227 ), наведену вище, пп. 42-46, та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), заява N 18966/02, пп. 46-48, рішення від 29 червня 2004 року).
23. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд зазначив, що Уряд не надав жодних вагомих аргументів, здатних переконати в необхідності прийняття відмінного рішення у даній справі. Відповідно мало місце порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає наступне:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода, судові витрати
25. Заявник вимагав 3000 гривень (1) як компенсацію матеріальної шкоди та 100 гривень (2) за поштові витрати. Він також вимагав 10000 ЄВРО як компенсацію нематеріальної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 490 ЄВРО.
(2) Приблизно 17 ЄВРО.
26. Уряд стверджував, що заявник не обґрунтував розмір сум, що вимагаються ним як компенсація матеріальної та нематеріальної шкоди, та зазначив, що визнання порушення буде достатньо. Уряд далі зазначив, що поштові витрати заявника обґрунтовано лише частково.
27. Визначаючи на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд вважає розумним присудити заявнику загальну суму в розмірі 2160 ЄВРО як компенсацію матеріальної та нематеріальної шкоди, а також судових витрат.
Б. Процентна ставка
28. Суд вважає прийнятним, що процентна ставка повинна базуватися на граничній кредитній ставці Європейського центрального банку, до якої слід додати три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає скарги заявника за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) прийнятними та решту заяви неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушення ст. 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(a) держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців з моменту набуття рішенням статусу остаточного відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції ( 995_004 ) в перерахунку на національну валюту на день сплати 2160 ЄВРО (дві тисячі сто шістдесят ЄВРО) як компенсацію матеріальної та нематеріальної шкоди, а також судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто із заявника;
(b) у випадку несплати чи несвоєчасної сплати державою-відповідачем належної заявникові суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського Центрального Банку, що діятиме протягом періоду несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Голова секції Ж.-П.Коста
Секретар секції С.Доллє