"Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права".
Правило 39 Реґламенту Суду ( 980_067 ) передбачає:
"1. Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі.
2. Повідомлення про ці заходи негайно передається до Комітету міністрів.
3. Палата може вимагати від сторін надання інформації стосовно будь-якого питання, пов'язаного із здійсненням будь-якого тимчасового заходу, визначеного нею".
112. Суд зазначає, що 11 грудня 2007 року Голова п'ятої секції Суду вирішив, що на підставі 39 правила Реґламенту Суду ( 980_067 ) Урядові України слід подбати про переведення заявника до лікарні чи іншого медичного закладу, в якому він міг би отримати відповідне лікування. Того самого дня заявника госпіталізували до Харківського обласного клінічного онкологічного диспансеру, в якому він пройшов оперативне лікування та курс післяопераційної радіотерапії. Після того як заявник відмовився від подальшого лікування, у лютому 2008 року його оглянула комісія лікарів, яка дійшла висновку, що стан його здоров'я задовільний та його можна виписати з лікарні. Хоча повністю заявника не вилікували, стан його здоров'я покращився, і цей факт також підтвердили висновки лікарів, підготовлені у вересні 2008 року.
113. Суд зауважує, що вказаний тимчасовий захід означав лише необхідність госпіталізації заявника у відповідний медичний заклад та його можна було розуміти як такий, що передбачає можливість повернення заявника до СІЗО одразу після того, як це дозволятиме стан його здоров'я. Водночас Суд хотів би наголосити, що Уряду-відповідачу доречнішим було б перед тим, як повертати заявника до СІЗО, звернутися з проханням про скасування тимчасового заходу, вказаного на підставі правила 39 ( 980_067 ). Утім, враховуючи характер застосованого в цій справі тимчасового заходу та покращення здоров'я заявника, Суд доходить висновку, що національні органи виконали свій обов'язок щодо зазначеного тимчасового заходу. Таким чином, не мало місце порушення статті 34 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
114. Пізніше заявник скаржився, що відповідні законодавчі положення, які передбачають звільнення осіб, що хворіють на тяжкі хвороби, не поширюються на осіб, яких тримають під вартою під час досудового слідства, та застосовні лише до тих, хто відбуває покарання. У цьому зв'язку заявник посилався на статтю 14 Конвенції ( 995_004 ), застосовану в поєднанні зі статтею 5 і Протоколом N 12 ( 994_537 ).
115. З цього приводу Суд зазначає, що відсутність конкретних законодавчих положень, про які стверджує заявник, жодним чином не позбавила його можливості звернутися з клопотанням про звільнення з-під варти на етапі досудового провадження. Отже, ця частина заяви є явно необґрунтованою та має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
116. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
117. Заявник вимагав відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 євро.
118. Уряд вважав названу заявником суму відшкодування моральної шкоди надмірною.
119. Суд вважає, що внаслідок застосування до заявника наручників у лікарні він зазнав моральної шкоди, яку неможливо компенсувати лише висновком про порушення його прав, гарантованих Конвенцією. Беручи до уваги обставини справи і керуючись принципом справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявникові за цим пунктом 1000 євро.
B. Судові та інші витрати
120. Заявник також вимагав 2000 євро відшкодування судових витрат, пов'язаних із провадженням у Суді.
121. Уряд зазначив, що заявник не надав договору, підписаного з п. Христенком, або відповідних рахунків. Тому Уряд наполягав на тому, що ці вимоги заявника мають бути відхилені як необґрунтовані.
122. Згідно з практикою Суду, заявник має право на відшкодування судових витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. У цій справі заявник не подав документів на підтвердження заявлених ним витрат. Отже, Суд не присуджує відшкодування за цим пунктом.
C. Пеня
123. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги за статтею 3 Конвенції ( 995_004 ) щодо неналежного лікування заявника у слідчому ізоляторі, умов, в яких його доправляли на судові засідання, та щодо застосування наручників у лікарні - прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє, що не мало місце порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку із неналежним лікуванням заявника у слідчому ізоляторі.
3. Постановляє, що не мало місце порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку з умовами, в яких заявника доправляли до суду.
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку із застосуванням наручників під час перебування заявника в лікарні.
5. Постановляє, що недотримання державою-відповідачем своїх зобов'язань згідно з положенням, яке міститься в кінці статті 34 Конвенції ( 995_004 ), не було.
6. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 1000 (одну тисячу) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми. Цю суму має бути конвертовано у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти.
7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 15 жовтня 2009 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН