"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
11. Уряд дорікає заявнику, що той не вичерпав усіх національних засобів юридичного захисту, а саме - не оскаржив дії чи бездіяльність державної виконавчої служби стосовно виконання рішень, прийнятих на його користь.
12. До того ж Уряд дорікає йому в тому, що він не вичерпав засобів юридичного захисту з огляду на перерахунок суми, що була присуджена йому рішеннями, прийнятими на його користь, враховуючи рівень інфляції.
13. Уряд також оскаржує статус заявника як "жертви" відповідно до статті 34 Конвенції ( 995_004 ), оскільки відповідні рішення були виконані повною мірою.
14. Заявник не надав своїх зауважень у відповідь на зауваження Уряду. Проте він підтвердив свій намір підтримувати заяву.
15. Суд зауважує, що аналогічні доводи Уряду вже неодноразово відхилялися в багатьох рішеннях Суду (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ), заява N 18966/02, пункти 31 та 35, від 29 червня 2004 року; згадана вище Ромашов ( 980_227 ), п. 27, "Торопов проти України" ( 974_059 ) (заява N 19844/02, п. 21, від 4 жовтня 2005 року). Суд не вбачає жодних підстав для іншого висновку з цього приводу. Отже, Суд зауважує, що необхідно відхилити попередні заяви Уряду.
16. Суд зауважує, що ця заява не може бути визнаною явно необґрунтованою у сенсі п. 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). До того ж Суд не встановив жодної іншої причини її неприйнятності.
II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ( 994_535 )
17. У своїх зауваженнях Уряд висунув аналогічні доводи, що й у справах Войтенка та Кацюка, що мали на меті довести відсутність порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. вищезгадане рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ), п. 55; "Кацюк проти України" ( 980_236 ), заява N 58928/00, п. 61, від 5 квітня 2005 року).
18. Суд передусім нагадує, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів для виплати боргу, що ґрунтується на судовому рішенні, та що значні затримки виконання судового рішення порушують право, яке захищено статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ), заява N 59498/00, пункти 35 та 40, CEDH 2002-III). Звідси випливає, що не вживаючи впродовж приблизно чотирьох років заходів, необхідних для виконання остаточних судових рішень у цій справі, українські органи влади частково позбавили положення статті 1 Першого протоколу їх корисного ефекту.
19. Звідси випливає, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Уряд заявляє, що національне законодавство надавало заявнику ефективні засоби юридичного захисту, які дозволяли йому оскаржити невиконання судового рішення на його користь, а саме - порядок оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби стосовно виконання судових рішень.
21. Суд посилається на свої висновки (див. пункт 15 вище) стосовно заяв Уряду про невичерпання національних засобів юридичного захисту. Через ці самі причини Суд встановлює, що заявник не мав ефективних національних засобів юридичного захисту, гарантованих статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), які дозволяють відшкодувати шкоду, що спричинена затримкою, яка виникла під час провадження у цій справі.
22. Звідси випливає, що мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ),
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
24. Суд зауважує, що заявник не подав вимоги про справедливу сатисфакцію упродовж відведеного строку. У своїх попередніх листах він вимагав суму в розмірі 50000 грн. (1), у своїй відповіді на лист-попередження він підтвердив своє бажання підтримувати заяву. Таким чином, Суд постановляє, що заявник зазнав певної моральної шкоди, яка не може бути відшкодована лише визнанням стверджуваних порушень. Однак сума, яку вимагає заявник на відшкодування моральної шкоди, є надмірною. Суд, на засадах справедливості, як це передбачено у статті 41, присуджує заявнику 1600 ЄВРО як відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 8562 ЄВРО.
B. Судові витрати
25. Заявник не зробив жодної вимоги з цього приводу.
C. Пеня
26. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
a) держава-відповідач має сплатити заявнику впродовж трьох місяців від дати, коли це рішення стане остаточним відповідно до п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), 1600 ЄВРО (одна тисяча шістсот ЄВРО) за моральну шкоду. Ця сума має бути конвертована в українську гривню за курсом на дату сплати, враховуючи будь-який податок, що може бути утриманий із заявника;
b) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявнику суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє інші вимоги щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою та повідомлено письмово 26 квітня 2006 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Голова П.Лоренцен
Секретар К.Вестердік