«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
79. Уряд заперечив проти цих аргументів.
80. Період, який слід розглядати, розпочався 27 січня 2011 року, коли заявника було затримано. Згідно з наявними матеріалами кримінальне провадження щодо заявника, як вбачається, досі триває (див. пункт 16). Таким чином, воно триває більше дев’яти років у двох інстанціях.
А. Прийнятність
81. Суд зазначає, що ці скарги є ні явно необґрунтованими, ні неприйнятними з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
82. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France), заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
83. У керівній справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
84. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень щодо заявника була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
85. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
86. Крім того, Суд доходить висновку, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку із зазначеною скаргою за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Ващенко проти України» (Vashchenko v. Ukraine), заява № 26864/03, пункт 59, від 26 червня 2008 року).
87. Отже, було порушено статтю 13 Конвенції.
IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
88. Насамкінець заявник скаржився за пунктом 4 статті 5 Конвенції та статтею 13 Конвенції на порушення його права на перегляд законності тримання його під вартою.
89. З огляду на факти справи, доводи сторін та висновки за статтею 3 Конвенції, пунктом 3 статті 5 Конвенції, пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції (див. пункти 46, 49, 67, 77, 85 та 87), Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій заяві, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті інших згаданих скарг (див., наприклад, рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014).
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
90. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
А. Шкода
91. Заявник вимагав 50 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Уряд стверджував, що вимоги були необґрунтованими та надмірними.
92. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості, Суд присуджує заявнику 10 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
В. Судові та інші витрати
93. Заявник вимагав 8 237 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у національних судах та у Суді. Крім того, він вимагав 534,25 українських гривень (приблизно 20 євро) в якості компенсації поштових витрат.
94. Уряд заперечив проти вимоги заявника щодо компенсації витрат на правову допомогу. Стосовно вимоги щодо компенсації поштових витрат Уряд залишив це питання на розгляд Суду.
95. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
96. З огляду на наявні документи та складність справи Суд присуджує заявнику 2 000 євро на покриття всіх судових та інших витрат.
С. Пеня
97. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятними скарги за статтею 3 Конвенції, пунктами 1 та 3 статті 5 Конвенції (щодо незаконності тримання заявника під вартою у період з 27 січня до 18 березня 2011 року, відсутності достатнього обґрунтування та тривалості тримання його під вартою), пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції, а решту скарг у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє , що було порушено статті 3 та 13 Конвенції у зв’язку з ненаданням заявнику належної медичної допомоги під час тримання під вартою, та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарги за статтею 3 Конвенції.
3. Постановляє , що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконністю тримання заявника під вартою у період з 27 січня до 18 березня 2011 року.
4. Постановляє , що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю достатнього обґрунтування для тримання заявника під вартою під час досудового слідства та його тривалістю.
5. Постановляє , що було порушено пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції у зв’язку з необґрунтованою тривалістю провадження у справі заявника та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
6. Постановляє , що немає необхідності окремо розглядати скаргу за пунктом 4 статті 5 Конвенції та статтею 13 Конвенції щодо стверджуваного порушення права заявника на перегляд законності тримання його під вартою.
7. Постановляє , що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
і) 10 000 (десять тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;
іі) 2 000 (дві тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
8. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Заступник Секретаря
Мартіна КЕЛЛЕР
Голова
Арнфінн БОРДСЕН