"Кожен, чиї права та свободи, визнані в ... Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
19. Уряд заперечує скарги заявника.
A. Щодо прийнятності
20. Уряд стверджує, що заявник не подав виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва, як було зазначено у листі Державного казначейства від 29 березня 2005 року.
21. У відповідь заявник на підтвердження своєї позиції стверджує про направлення виконавчого листа на адресу відповідної державної виконавчої служби. Однак адресат листа не отримав.
22. Суд повторює, що мета пункту 1 статті 35 полягає в тому, щоб надати Договірним державам можливість запобігти вчиненню ними порушень або виправити ці порушення до того, як справу буде передано до Суду (див., з-поміж багатьох інших, справу "Сельмуні проти Франції" ( 980_374 ) (Selmouni c. France) (GC), заява N 25803/94, пункт 74, CEDH 1999-V). У цій справі заявник був вимушений подавати свій виконавчий лист до різних органів влади, відділу державної виконавчої служби Калінінського управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що, на думку Суду, свідчить про відсутність визначеного механізму виконання.
23. У всякому випадку, Суд нагадує, що відповідно до його прецедентної практики, заявник, маючи на руках виконавчий лист, виданий на виконання остаточного рішення суду, винесеного проти державного органу, мав би бути звільнений від обов'язку ініціювати якусь процедуру щодо інших адміністративних органів з метою виконання рішення (див. справу "Васильєв проти України" ( 974_104 ) (Vassiliev c. Ukraine), заява N 10232/02, пункт 30, рішення від 13 липня 2006 року).
24. Суд вважає, що скарга не є явно необґрунтованою в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання скарги неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.
B. Щодо суті
25. Уряд, посилаючись на ті ж доводи, які він наводив в межах розгляду прийнятності заяви, стверджував, що затримка у виконавчому провадженні відбулася з вини заявника.
26. Заявник заперечує ці твердження.
27. Суд неодноразово вже розглядав справи, які стосуються питань, подібних до тих, які порушуються в даній справі, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. справу "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romachov c. Ukraine), заява N 67534/01, рішення від 27 липня, та справу "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voїtenko c. Ukraine), заява N 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року). Проаналізувавши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку у даній справі.
28. Відповідно було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
29. З огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6, Суд не вважає за необхідне розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. справу "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkatch et Palek c. Ukraine), заяви NN 34297/02 та 39574/02, пункт 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
30. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
31. Заявник вимагав 4150 євро компенсації судових витрат, матеріальної та моральної шкоди, яких він зазнав. Стосовно витрат на судовий розгляд його справи, то вони підтверджуються кількома відповідними платіжними документами на поштові витрати та юридичну допомогу на загальну суму 100,50 грн (1).
---------------
(1) Близько 14 євро
32. Уряд вважає ці вимоги заявника надмірними та необґрунтованими.
33. Суд не вбачає причинного зв'язку між констатованим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою та відхиляє цю вимогу. Проте він вважає доцільним присудити заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
34. Відповідно до практики Суду заявник не може отримати відшкодування витрат, якщо не доведено, що вони були дійсно понесені, були необхідними та розумними щодо розміру. В даній справі, з огляду на надані матеріали та зазначені критерії, Суд вважає доцільним присудити 14 євро відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи заявника в Суді.
B. Пеня
35. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу щодо порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявнику 2000 (дві тисячі) євро моральної шкоди (1) та 14 (чотирнадцять) євро судових витрат. Вказані суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу (2) плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника;
---------------
(1) Виправлено 25 січня 2008 року. Слова "матеріальна шкода" у підпункті a) пункту 4 вказаного рішення було виправлено на слова "моральна шкода".
(2) Виправлено 27 лютого 2008 року. До резолютивної частини рішення було додано положення щодо конвертації в національну валюту присудженої суми.
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 20 грудня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)