"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
А. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
15. Уряд надав заперечення щодо тверджень заявниці, подібні до тих, які вже відхилені у чисельних рішеннях Суду, винесених проти органів державної влади у зв'язку з невиконанням рішень (див. рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, пп. 27-31, 29 червня 2004 року, та "Ромашов проти України" ( 980_227 ), зазначене вище, пп. 28-32). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені за тих самих причин.
16. Суд доходить висновку, що скарги заявниці відповідно до п. 1 статті 6 та статті 13 Конвенції ( 995_004 ) стосуються питань факту і права згідно Конвенції, визначення яких потребує вивчення щодо суті. Суд не знаходить підстав визнавати ці скарги неприйнятними. Таким чином Суд визнає їх прийнятними.
Б. ЩОДО СУТІ
17. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що не було порушено положень Конвенції ( 995_004 ) стосовно заявниці. Зокрема Уряд стверджував, що борг за рішенням від 20 травня 2002 року не було сплачено заявниці у зв'язку з тим, що вона не подала інформацію про її банківський рахунок до виконавчої служби.
18. Заявниця не погодилась з цим. Вона стверджувала, що у 2002 році вона надала виконавчій службі потрібну інформацію і пізніше надала її знов на вимогу виконавчої служби. Далі заявниця вказала на неточності в копіях документів щодо виконавчого провадження, наданих Урядом разом з копіями їх зауважень.
19. Суд зазначає, що остаточне рішення суду, винесене на користь заявниці, запишається невиконаним протягом п'яти років та одного місяця.
20. Суд нагадує, що він визнав порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у багатьох подібних справах (див. рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), зазначене вище, пп. 42-46, та рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), зазначене вище, пп. 53-55).
21. Вивчивши всі матеріали, які Суд має у своєму розпорядженні, він вважає, що Уряд не надав жодних фактів або аргументів, які б переконали Суд винести інше рішення у цій справі.
22. Відповідно у справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
23. Суд не вбачає за необхідне за таких обставин вивчати такі ж самі скарги за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), N 34297/02 та N 39574/02, п. 42, 21 грудня 2004 року).
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Заявниця також скаржилась на порушення статті 14 Конвенції ( 995_004 ), спричинене невиконанням рішення суду, винесеного на її користь.
25. Однак на підставі всіх матеріалів, які Суд має у своєму розпорядженні, він встановлює, що ці документи не вказують на порушення прав і свобод, зазначених у Конвенції ( 995_004 ) та Протоколах до неї.
26. Таким чином, ця частина скарги може бути визнана неприйнятною як така, що є явно необґрунтованою, відповідно до пп. 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
27. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) гарантує:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
28. Заявниця вимагала 10 000 євро (EUR) у якості матеріальної та моральної шкоди.
29. Уряд визнав цю суму надмірною та необґрунтованою.
30. Оскільки виплата заборгованості, яка належить заявниці за рішенням суду, не була виплачена (див. п. 6 вище), Суд зауважує, що зобов'язання держави виконати це рішення не ставиться під сумнів. Відповідно Суд вважає, що якщо Уряд виплатить заборгованість, яка належить заявниці, це становитиме повне та остаточне вирішення справи.
31. Стосовно решти скарг заявниці щодо моральної та матеріальної шкоди, Суд, вирішуючи на засадах справедливості, як того вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає справедливим присудити заявниці 1600 євро у якості моральної компенсації.
Б. Судові витрати
32. Заявник не подав жодного окремого позову щодо цього питання. Відповідно Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає скаргу щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявниці, прийнятною та решту заяви неприйнятною;
2. Вирішує, що у справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(а) держава-відповідач має сплатити заявниці впродовж трьох місяців від дати набрання рішенням статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ) заборгованість, яка все ще належить заявниці, а також 1600 євро (одна тисяча шістсот євро) у якості моральної компенсації, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може підлягати сплаті із зазначених сум;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 12 липня 2007 року відповідно до пунктів 2 і 3 статті 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)