"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
9. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявниці.
10. Суд приходить до висновку, що скарги заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) щодо тривалості виконання рішень суду від 23 жовтня 2000 року порушують серйозні питання фактів та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду заяви по суті. Суд не бачить підстав для визнання заяви неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.
II. ЩОДО СУТІ
11. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявниці Уряд стверджував, що порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) не було.
12. Заявниця не погодилась.
13. Суд звертає увагу на те, що виконання рішення, яке стосується заборгованості із заробітної плати, тривало чотири роки, а виконання рішення щодо надання заявниці вугілля триває шість років та один місяць.
14. Суд зазначає, що він вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) в багатьох схожих справах (дивись, наприклад, згадане вище рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ), пп. 36-37, та рішення у справі "Шаренок проти України" ( 980_235 ), N 35087/02, пп. 37-38, 22 лютого 2005 року).
15. Дослідивши всі матеріали справи, надані Суду, Суд вирішує, що Уряд не навів жодного факту чи переконливого аргументу, який дозволив би дійти іншого висновку у цій справі.
16. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
17. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
18. Заявниця вимагала надати їй вугілля відповідно до рішення суду від 23 жовтня 2000 року та додаткову суму 3678,54 грн (590 євро) як компенсацію матеріальної шкоди. Також вона вимагала 6321,46 грн (1010 євро) компенсації моральної шкоди.
19. Уряд стверджував, що зобов'язання надати заявниці вугілля є беззаперечним. Проте зазначив, що вимоги заявниці щодо матеріальної шкоди є необґрунтованими. Щодо вимог відшкодування моральної шкоди Уряд залишив це питання на розсуд Суду.
20. Суд вважає, що Уряд має надати заявниці вугілля, яке належить їй відповідно до рішення суду, що становитиме повне та остаточне відшкодування матеріальної шкоди. Суд також вважає, що заявниця напевне зазнала моральної шкоди внаслідок встановленого порушення. Спираючись на обставини справи та надані сторонами доводи, Суд присуджує заявниці 1010 євро в цьому зв'язку.
В. Судові витрати
21. Заявниця не заявила жодних вимог з цього приводу. Тому Суд нічого не присуджує.
С. Пеня
22. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(a) держава-відповідач повинна виконати решту рішення від 23 жовтня 2000 року, винесеного на користь заявниці, а також протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно із пунктом 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), сплатити заявниці в українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1010 євро (одну тисячу десять євро) компенсації моральної шкоди плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначеної суми;
(b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 7 грудня 2006 року відповідно до пунктів 2 та 3 статті 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар (підпис) Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова (підпис) Пеер ЛОРЕНЦЕН