"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
14. Уряд надав зауваження щодо вичерпання засобів юридичного захисту на національному рівні, подібні до тих, що Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (N 67534/01, пп. 28-32, рішення від 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені з тих самих підстав.
15. Суд робить висновок про те, що скарга заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо затримки у виконанні рішення Кіровського районного суду не є явно необґрунтована в сенсі пункту З статті 35 Конвенції. Таким чином, вона має бути оголошена прийнятною. З цих самих підстав скарга заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути оголошена неприйнятною.
Б. Щодо суті
16. Уряд стверджував, що держава не може вважатись відповідальною за борги її підприємств. Уряд стверджував, що відповідальність держави в цій справі обмежувалась організацією і належним здійсненням виконавчих проваджень. Уряд зазначив, що виконавча служба виконала всі необхідні дії і не може нести відповідальність за затримку. Зокрема, завдяки зусиллям виконавчої служби рішення було частково виконане.
17. Заявник не погодився.
18. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявника, залишалось невиконаним протягом більше трьох років і одного місяця.
19. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див., серед інших, рішення, зазначене вище, пп. 42-46; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 55-57, рішення від 20 липня 2004 року).
20. Розглянувши всі матеріали, надані йому, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
21. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
23. Заявник вимагав суму заборгованості за рішенням суду та 8737,31 грн(1) на відшкодування матеріальної шкоди. Він далі вимагав 5000 євро на відшкодування нематеріальної шкоди.
______________ (1) Приблизно 1415 євро
24. Уряд зазначив, що якщо Суд присудить заявнику суму заборгованості за рішенням суду, то це призведе до ситуації з двома рішеннями, винесеними на користь заявника, на основі однієї і тієї ж вимоги. Таким чином, Уряд просив Суд відхилити цю вимогу. Щодо решти вимог заявника Уряд стверджував, що вони необґрунтовані, оскільки вони не підтверджені жодними документами.
25. Таким чином, оскільки заявник вимагав суму, присуджену йому рішенням суду, Суд вважає, що Уряд повинен виплатити йому заборгованість (див. пункт 6) на відшкодування матеріальної шкоди. Щодо решти вимог заявника про справедливу сатисфакцію за матеріальну шкоду Суд не вбачає причинного зв'язку між визнаним порушенням і стверджуваною матеріальною шкодою; таким чином, він відхиляє цю вимогу. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як того вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 800 євро на відшкодування нематеріальної шкоди.
Б. Витрати
26. Заявник вимагав 80 євро на відшкодування витрат, понесених в національному провадженні, та 300 євро витрат у Суді.
27. Уряд стверджував, що ці вимоги необґрунтовані, оскільки вони не підтверджені жодними документами.
28. Суд вважає, що заявник не надав жодного підтвердження стверджуваних витрат; таким чином, він нічого не присуджує у цьому зв'язку.
В. Пеня
29. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує, що правонаступниця заявника, пані Ніна Миронова, має відповідний статус для того, щоб продовжити це провадження від його імені;
2. Оголошує заяву прийнятною;
3. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
5. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити пані Ніні Мироновій суму заборгованості, присуджену заявнику рішенням від 15 серпня 2003 року, а також 800 євро (вісімсот євро) на відшкодування нематеріальної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника;
(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(в) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявнику суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти (simple interest), з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
6. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 і З правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)