"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження". Стаття 1 Першого протоколу ( 994_535 )
"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
12. Уряд висловив заперечення щодо статусу жертви заявниці і щодо вичерпання нею всіх національних засобів правового захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (див. Ромашов, посилання вище, пп. 23-33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих самих причин.
13. Суд вважає, що заява піднімає серйозні питання факту і права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не знаходить підстав вважати заяву неприйнятною.
II. СУТЬ СПРАВИ
14. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, як у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) і "Войтенко проти України" ( 980_223 ), що не було порушень пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) (див. рішення "Ромашов проти України", п. 37 і рішення "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року, заява N 18966/02, п. 37).
15. Заявниця не погодилась.
16. Суд зазначає, що рішення Комісії з трудових спорів від 12 лютого 2001 року і 25 квітня 2002 року залишалися невиконаними протягом близько чотирьох років та трьох місяців і трьох років відповідно.
17. Суд зауважує, що він уже знаходив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, що піднімають питання, подібні до цієї заяви (див., наприклад, рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) і зазначене вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 42-46 і пп. 53-55).
18. Розглянувши всі надані матеріали справи, Суд вирішує, що Уряд не виклав жодного аргументу чи факту, який переконав би Суд дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно у цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
19. Суд не вважає за необхідне за цих умов розглядати ту саму скаргу відповідно до статті 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Деркач і Палек проти України" ( 980_234 ) від 21 грудня 2004 року, NN 34297/02 і 39574/02, п. 42).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
21. Заявниця просила 5000 ЄВРО справедливої сатисфакції.
22. Уряд зауважив, що скарга заявниці щодо справедливої сатисфакції була надмірною і необґрунтованою і що констатація порушення буде становити достатню сатисфакцію.
23. Щодо вимог заявниці про відшкодування нематеріальної шкоди Суд, об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає за доцільне присудити їй 800 ЄВРО.
Б. Судові витрати
24. Заявниця не зазначила жодних вимог щодо компенсації витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
25. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що немає необхідності розглядати скаргу заявниці за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Вирішує, що:
6. (а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці 800 ЄВРО (вісімсот ЄВРО) як компенсацію за нематеріальну шкоду плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявниці суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки (simple interest), з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
7. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 червня 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek)
Голова секції Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen)