"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, перебачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
16. Твердження Уряду щодо невичерпання національних засобів захисту є подібними до тих, що вже були відхилені Судом у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (N 67534/01, пп. 28-32, 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих самих причин.
17. Суд зазначає, що скарга заявниці щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), а саме тривалості виконання судового рішення Новогродівського міського суду, не є очевидно необґрунтованою в сенсі п. З статті 35 Конвенції. Суд далі зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, її слід вважати прийнятною. З тих самих причин скарга заявниці щодо порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може вважатися неприйнятною.
III. ЩОДО СУТІ СПРАВИ
18. Уряд заявив, що відповідальність держави в цій ситуації обмежувалась організацією та належним здійсненням виконавчого провадження і що тривалість виконавчого провадження була спричинена важким фінансовим станом боржника та кризою в енергетичній галузі України в цілому. Уряд заявив, що виконавча служба вжила всіх необхідних заходів для виконання рішення суду і не може нести відповідальність за затримку у виконанні. Правомірність дій щодо виконання судового рішення в цій справі було підтверджено національними судами. Уряд заявив, що держава не може нести відповідальність за борги її підприємств.
19. Заявниця не погодилася з цим.
20. Суд зауважує, що судове рішення, ухвалене на користь заявниці, не було виконане повністю упродовж трьох років і п'яти місяців.
21. Суд нагадує, що вже було встановлено порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в аналогічних справах (див. вищезазначені справи "Сокур проти України" ( 980_351 ), пп. 30-37, та "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 55-57, липень 2004 року).
22. Розглянувши всі надані матеріали, Суд приходить до висновку, що Уряд не надав жодних фактів або аргументів, які дали б можливість Суду зробити інший висновок у цій справі.
23. Таким чином, у цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
25. Заявниця просила відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в сумі 6382 ЄВРО.
26. Уряд зауважив, що заявниця не обґрунтувала свою скаргу.
27. Суд не виявив жодного причинного зв'язку між встановленим порушенням та грошовою компенсацією, що вимагалась. Тому Суд відхилив цю скаргу.
28. Проте, оскільки судове рішення, винесене на користь заявниці, не було виконано в повному обсязі (див. п. 10), Суд вважає, що якщо Уряд виплатить заявниці залишок визначеного судом боргу, це буде вважатися повним і остаточним задоволенням скарги заявниці щодо сплати компенсації.
29. Суд дійшов висновку, що заявниці було завдано моральної шкоди, і призначив виплату їй відповідної компенсації в розмірі 1000 ЄВРО.
Б. Судові витрати
30. Заявниця не подала жодних вимог щодо компенсації витрат у встановлений строк, і, таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
31. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці заборгованість за рішенням суду, яка досі їй належить, та 1000 (одну тисячу) ЄВРО як відшкодування моральної шкоди;
(б) зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс держава-відповідач має сплатити суму будь-якого податку, який може бути стягнутий із заявниці;
(в) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявниці суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 10 серпня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)