"Кожен, чиї права та свободи, визнані в (...) Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
A. Щодо прийнятності
19. Суд зазначає, що скарга заявниці не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.
B. Щодо суті
1. Щодо пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 )
20. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що в цій справі немає порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
21. Заявниця не погодилась з цим.
22. Суд зазначає, що тривалість судового розгляду у цій справі становить близько двох років та одинадцяти місяців, починаючи з прийняття справи до розгляду у січні 2001 року та до 29 грудня 2003 року - моменту ухвалення рішення на користь заявниці після повторного розгляду справи. Тривалість виконавчого провадження становить близько чотирьох років та одинадцяти місяців, з моменту коли рішення від 29 грудня 2003 року набуло статусу остаточного, і до цього часу.
23. Суд підкреслює, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження у цивільних справах, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання (див. "Стаднюк проти України" ( 974_416 ) (Stadnyuk c. Ukraine), N 30922/05, п. 21, 27 листопада 2008 року). Однак виконавче провадження не може бути відокремлене від судового розгляду, і тому вони мають розглядатись як цілісний процес (див. "Сіка проти Словаччини" (Sika c. Slovaquie), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року; "Побегайло проти України" ( 974_263 ) (Pobegailo c. Ukraine), N 18368/03, п. 18, 29 березня 2007 року). У цій справі загальна тривалість провадження, яка включає судовий розгляд справи в трьох інстанціях та виконавче провадження, становить вісім років.
24. Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у справах, подібних до цієї (див. згадане вище "Сіка проти Словаччини" (Sika c. Slovaquie), п. 35; "Світлана Науменко проти України" ( 980_353 ) (Svetlana Naoumenko c. Ukraine), N 41984/98, п. 87, 9 листопада 2004 року). Дослідивши всі надані матеріали, Суд визначає, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у даній справі.
25. Таким чином, має місце порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
2. Щодо статті 13 Конвенції ( 995_004 )
26. Беручи до уваги те, що у цій справі було констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. наведений вище п. 24), Суд доходить висновку, що немає необхідності визначати, чи мало місце порушення статті 13 Конвенції (див. "Кухарчук проти України" ( 974_189 ) (Koukhartchouk c. Ukraine), N 10437/02, п. 40, 10 серпня 2006 року, та, mutatis mutandis, згадане вище "Скрипник та інші" ( 974_400 ) (Skrypnyak et autres), п. 29).
II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ( 994_535 )
27. Заявниця стверджувала, що невиконання рішення, винесеного на її користь, порушує її право, встановлене статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ), відповідно до якої: