У справі також було проведено судову будівельно-технічну експертизу. У своєму висновку, підготовленому у квітні 2016 року, експерт зазначив, що згідно з радянським законодавством, виділення земельної ділянки у користування в селах (на той момент приватної власності на земельні ділянки не існувало) мало реєструватися у спеціальних земельно-шнурових книгах; записи до цих книг могли вноситися лише після того, як земельна ділянка була розмежована на місцевості. Враховуючи, що в земельно-шнуровій книзі існував запис, який підтверджував виділення земельної ділянки площею 500 квадратних метрів у 1963 році, можна було зробити висновок, що земельна ділянка була належним чином розмежована. Також було встановлено, що сусідня земельна ділянка до 2003 року мала площу 700 квадратних метрів, але у 2003 році сусід заявника якимось чином отримав право власності на земельну ділянку площею 770 квадратних метрів, причому частина додатково долученої земельної ділянки була тією, на якій розміщувався будинок заявника. Експерт також зазначив, що зведені заявником самочинні забудови не стосувалися справи, оскільки помилкове встановлення меж між земельними ділянками стосувалося саме «основного» будинку, збудованого в 1985 році.