Суд не має права давати власну відповідь щодо цього питання. Він вважає, що щойно національним судам стало відомо про можливе втручання у права заявника на будинок, вони повинні були встановити, з належним урахуванням усіх відповідних доказів, у тому числі висновків експертів, висновків будь-яких відповідних попередніх проваджень та будь-яких інших доказів, які могли існувати, чи це дійсно було так. Зокрема, саме вони повинні були встановити, про яку частину будинку йшлося – про початкову будівлю чи подальшу прибудову. За відсутності будь-якого аналізу у зв’язку з цим, будь-які сумніви, які могли виникнути стосовно власних дій заявника щодо самочинної прибудови, залишаються спекуляціями. Загалом, питання про можливий вплив, який оскаржувана ситуація могла мати на права власності заявника на будинок, залишилося без відповіді. З цього випливає, що рішення національних судів не можна вважати належним чином обґрунтованими.