Суд пам’ятає про свою допоміжну роль і про те, що його завдання не полягає у заміні собою національних судів, і саме національні суди насамперед мають вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства (див. згадане рішення у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» [ image ], пункт 186). Однак він зазначає, що навіть якщо згадані питання можна вважати такими, що виходять за межі його розгляду, друге ключове питання цієї справи — чи проходила, як стверджувалося, межа земельної ділянки сусіда заявника через будинок заявника, явно вимагало детального розгляду та відповіді національних судів. Суд зауважує, що право власності заявника на будинок, побудований декілька десятиліть тому, не оскаржувалося в ході провадження. Суд не ігнорує той факт, що прибудова до будинку була побудована заявником і сторони не погоджувалися щодо її статусу: Уряд стверджував, що це була самочинна прибудова, як це визнано у справі № 2-2644/11, яка була побудована на земельній ділянці сусіда, а заявник доводив, що межа проходила через «початковий» будинок. Така ж думка також відображена у висновку експерта від квітня 2016 року (див. пункт 7).