Уряд стверджував, що суди належним чином розглянули справу заявника, встановили всі відповідні факти та навели детальний аналіз чинного законодавства. Зокрема, суди встановили, що ані заявник, ані попередні власники будинку не мали належним чином оформленого права власності на відповідну земельну ділянку, як того вимагав Земельний кодекс України, а тому заявник не міг скаржитися, що власність його сусіда заходила на межі його земельної ділянки. Уряд навів посилання на відповідні рішення національних судів з питання передачі прав на земельні ділянки у разі купівлі нерухомого майна (ухвалені у період з грудня 2018 по 2022 роки), в яких було зазначено, що для набуття таких прав вони мали бути зареєстровані у встановленому законом порядку. Уряд також навів приклади національної практики з питання скасування рішень місцевих органів влади щодо виділення земельних ділянок за позовами власників, які згодом набули своїх прав, а також щодо питання тягаря доведення. У зв’язку з цим Уряд наголосив, що до завдань Суду не належало ставити під сумнів висновки національних судів та замінювати їхнє тлумачення національного законодавства власним.