1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою.
2. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.
3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання, «кафала» за ісламським правом, усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову.».
ПРАВО
І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
63. Заявник скаржився, що його спілкуванню з А.М. перешкоджали та що він не міг взяти участь у вихованні дитини. Він вважав, що органи влади не захистили його батьківські права.
64. Заявник скаржився на підставі статті 14 Конвенції, що через його стать та інвалідність він зазнав дискримінації з боку органів влади, включаючи суди, що надали перевагу В.К. при вирішенні справи щодо виховання дитини. Після закінчення судового провадження він, як стверджується, продовжував зазнавати дискримінації у здійсненні своїх батьківських прав щодо А.М.
65. Заявник також скаржився на підставі пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 13 Конвенції, що суди, які розглядали його справу, були упередженими, не застосували відповідне законодавство, несправедливо обмежили його процесуальні права, а також що їх рішення були несправедливими, дискримінаційними та необґрунтованими.
66. Суд зазначає, що скарги заявника стосуються декількох окремих питань.
67. По-перше, ці скарги, як стверджується, пов’язані із втручанням у сімейне життя заявника настільки, наскільки це стосується його дитини, А.М., що мають бути розглянуті на підставі статті 8 Конвенції окремо та у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, оскільки заявник скаржився, що він зазнав та продовжував зазнавати дискримінації з боку органів влади. У цих положеннях зазначено таке: