"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...".
41. Беручи до уваги висновки відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявників (див пп. 28-29), та допускаючи, що держава була відповідальна за будь-яке втручання у право заявників на володіння майном, Суд робить висновок про те, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пунктів 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
42. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
43. Заявники вимагали 5553 грн (1) на відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 грн (2) кожному на відшкодування нематеріальної шкоди.
----------------
(1) Приблизно 916 євро.
(2) Приблизно 6600 євро.
44. Уряд стверджував, що заявники не надали документів на підтвердження їх вимог щодо матеріальної шкоди, а також, що їх вимога щодо нематеріальної шкоди надмірна і необґрунтована.
45. Суд не вбачає причинного зв'язку між встановленим порушенням і матеріальною шкодою, яку вимагали заявники. Таким чином, він відхиляє цю вимогу. Однак Суд вважає, що заявники зазнали нематеріальної шкоди у зв'язку з надмірною тривалістю цивільного провадження. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявникам суму в розмірі 2400 євро кожному на відшкодування нематеріальної шкоди.
Б. Витрати
46. Заявники не надали жодних вимог стосовно компенсації судових витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
47. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявників відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості проваджень у цивільній справі прийнятною, решту скарг неприйнятними;
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити кожному заявнику по 2400 євро (дві тисячі чотириста євро) компенсації моральної шкоди, ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
4. Відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 1 лютого 2007 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.Вестердік (C.Westerdiek)
Голова П.Лоренцен (P.Lorenzen)