«...
3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення».
F. Кодекс законів про працю України
15. Стаття 38 Кодексу законів про працю України передбачає більш гнучкі умови розірвання трудового договору для осіб, член сім’ї яких хворіє та потребує догляду.
16. Стаття 120 передбачає, що працівники, які змушені змінити місце проживання внаслідок переведення на іншу роботу, мають право на компенсацію при переїзді, яка також поширюється на членів їхніх сімей.
II. ЗАХОДИ ТА ПОДІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОТЕНЦІЙНИМ ВНЕСЕННЯМ ЗМІН ДО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ
А. Національна стратегія у сфері прав людини
1. Затверджена у серпні 2015 року
17. Національна стратегія у сфері прав людини (далі - Стратегія), затверджена Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015, визначала одним зі своїх стратегічних напрямків попередження та протидію дискримінації. Одним з принципів Стратегії було гарантування рівності та недискримінації у забезпеченні прав і свобод людини. Створення ефективної системи запобігання та протидії дискримінації було однією зі стратегічних цілей, яких необхідно було досягти. Стратегія мала враховувати, inter alia, досвід Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших міжнародних організацій, а також практику Суду.
18. План дій з реалізації Стратегії на період до 2020 року, затверджений Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2015 року, передбачав у підпункті 6 пункту 105 розробку законопроєкту щодо легалізації зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар та подання його на розгляд Кабінету Міністрів України до кінця третього кварталу 2017 року. Цей законопроєкт мав регулювати, зокрема, майнові та немайнові права партнерів, у тому числі володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційне право несвідчення проти свого партнера.
19. У Звіті Міністерства юстиції України за 2019 рік щодо виконання зазначеного Плану дій вказувалося, що виконати підпункт 6 пункту 105 Плану неможливо з таких причин:
«До Міністерства юстиції України надійшла велика кількість звернень від обласних, міських, районних у містах рад, громадських і релігійних організацій, зокрема, Запорізької обласної ради, Кам’янець-Подільської міської ради, Тернопільської обласної ради, Рівненської міської ради, Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради Рівненської області, Острозької міської ради, Полтавської міської ради, Фастівської міської ради Київської області, Нововолинської міської ради Волинської області, Миколаївської обласної ради, Новоодеської районної ради Миколаївської області, Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, Всеукраїнської громадської організації «Любов проти гомосексуалізму», громадської організації «Місія милосердя й справедливості», громадської організації «Громадянський рух «Всі разом!», громадської організації «Древо», Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання християн-військовослужбовців України» стосовно неприйнятності і зупинення виконання Плану дій у частині підпункту 6 пункту 105.
Розглянувши усі зазначені звернення, враховуючи їх значну кількість, та проаналізувавши Конституцію України, чинні міжнародні договори України, інше відповідне законодавство вважаємо, що підпункт 6 пункту 105 Плану дій не може бути реалізований».
20. Аналогічний звіт Міністерства юстиції України за 2020 рік містив коротку нотатку, що підпункт 6 пункту 105 Плану дій не виконано та потрібно було визначити відповідального за це виконавця.
2. Затверджена у березні 2021 року
21. Указом № 119/2021, який набрав чинності 26 березня 2021 року, Президент України визнав таким, що втратив чинність, указ № 501/2015 (див. пункт 17) і затвердив нову редакцію Національної стратегії у сфері прав людини. Тоді як загальні положення і принципи залишилися незмінними, серед очікуваних результатів у новій Стратегії вказувалося, що українське законодавство у сфері запобігання та протидії дискримінації має відповідати міжнародним, у тому числі європейським, стандартам і враховувати передовий світовий досвід, а також реальні виклики, з якими стикається Україна у сфері прав і свобод людини.
22. План дій з реалізації Стратегії на 2021-2023 роки, затверджений Кабінетом Міністрів України 23 червня 2021 року, містив такий пункт, терміном реалізації якого було визначено грудень 2023 року:
«33. Розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту щодо: усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі; запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства».
В. Заявка України на членство в Європейському Союзі
23. 28 лютого 2022 року, через п’ять днів після початку повномасштабної військової агресії Росії проти України, Україна подала заявку на членство в Європейському Союзі.
24. У квітні 2022 року Уряд України заповнив анкету-опитувальник за запитом Європейської комісії. Одне із запитань у ньому було сформулювало так:
«198. Детально опишіть, як право на шлюб і право на створення сім’ї захищені в національному законодавстві, у тому числі партнерство, доступне для одностатевих пар».
Відповідь Уряду містила такий абзац:
«Поки що українське законодавство не передбачає можливості шлюбу для одностатевих пар. Наразі Урядом України вживаються заходи для вдосконалення та вивчення питання легалізації одностатевих партнерств».
За наведеним абзацом містилося посилання на пункт 33 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини (цитований у пункті 22).
С. Електронна петиція за легалізацію одностатевих шлюбів в Україні та пов’язані з цим події
25. Після початку війни питання про відсутність будь-якого правового визнання та захисту одностатевих пар стало предметом публічної дискусії в новому контексті воєнного часу. Особи, які перебували у стосунках з особою тієї ж статі, що й вони, і долучилися до Збройних Сил України, а потім були відправлені у зону активних бойових дій, опинилися в ситуації, коли їхніх партнерів не повідомляли про їхнє поранення, взяття у полон чи смерть, не кажучи вже про надання дозволу бачитися з ними в госпіталі чи отримати тіло.
26. У травні 2022 року Київський міжнародний інститут соціології провів опитування щодо ставлення українців до лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів (далі - представники ЛГБТ) та щодо зміни такого ставлення. Його результати показали, що порівняно з попереднім подібним опитуванням у 2016 році кількість дружніх до представників ЛГБТ відповідей була у два - п’ять разів більшою. Зокрема, частка респондентів, які вказали, що підтримують повну рівноправність представників ЛГБТ, зросла з 33,4% до 63,7%, підтримка запровадження зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар зросла з 4,8% до 23,6%, а частка байдужих до цього питання зросла з 18% до 27,1%.
27. 03 червня 2022 року на сайті Президента України було розміщено онлайн-петицію «Легалізація одностатевих шлюбів». Її текст було сформульовано так:
«У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю й мати офіційний документ, що підтвердить це. Їм необхідні такі ж права, що й у традиційних пар».
28. Оскільки протягом трьох місяців зазначену петицію підписали понад 25 000 осіб, Президент України був зобов’язаний її розглянути. 02 серпня 2022 року він опублікував таку відповідь:
«... Дякую усім, хто долучився до [просування] цієї петиції, за активну громадянську позицію.
У сучасному світі рівень демократичності суспільства вимірюється у тому числі через політику держави, спрямовану на забезпечення рівних прав для усіх громадян. Кожен громадянин є невіддільною частиною громадянського суспільства, на нього поширюються усі права і свободи, закріплені в Конституції України.
Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України). Сімейним кодексом України визначено, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. За Конституцією України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка (стаття 51).
В умовах воєнного або надзвичайного стану Конституція України не може бути змінена (стаття 157 Конституції України).
Водночас Уряд напрацьовував варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства у рамках [роботи у сфері прав людини].
... Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Ураховуючи зазначене, я звернувся до Прем’єр-міністра України з проханням розглянути порушене в електронній петиції питання та поінформувати про відповідні результати».
29. 05 серпня 2022 року Прем’єр-міністр України, у свою чергу, доручив Міністерству юстиції України підготувати законопроєкт про зареєстроване цивільне партнерство.
30. У листопаді 2022 року численні українські та міжнародні засоби масової інформації опублікували історію про одруження українки та її друга дитинства-гомосексуала, якого мали відправити у зону активних бойових дій. Шлюб розглядався ними як єдиний спосіб для чоловіка мати когось для взаємодії з органами державної влади, якщо з ним щось трапиться, оскільки він не мав близьких родичів, а його партнер тієї ж статі не мав жодних прав.
31. На початку січня 2023 року Національний демократичний інститут провів загальнонаціональне телефонне опитування під назвою «Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України». Одним з питань було те, чи повинні ЛГБТ+ люди мати право на цивільне партнерство. У 56% випадків на нього відповідали позитивно.
III. МІЖНАРОДНІ ПРАВО ТА ПРАКТИКА
А. Організація Об’єднаних Націй
32. Відповідний витяг з доповіді «Дискримінація та насильство щодо осіб за ознакою їхньої сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності», опублікованої Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини 29 травня 2015 року, наведений в рішенні у справі «Федотова та інші проти Росії» [ВП] (Fedotova and Others v. Russia) [GC], заява № 40792/10 та 2 інші заяви, пункт 46, від 17 січня 2023 року.
33. У доповіді за результатами свого візиту до України з 30 квітня до 10 травня 2019 року Незалежний експерт Організації Об’єднаних Націй з питання про захист від насильства і дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності навів такі висновки (посилання опущено):
A. Правова база
«8. ... Сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність не включені до переліку ознак, у зв’язку з якими чітко заборонено дискримінацію, наведеного у Конституції (ст. 24) і Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Проте, в обох цих документах наведені невичерпні переліки підстав, що дозволяє передбачити захист шляхом судового тлумачення.
...
10. Незалежного експерта було поінформовано про поступове покращення уявлень про життя лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і осіб, які мають інші ґендери, проте останнім часом виявилася регресивна тенденція: наприклад, у Парламенті тепер неможливо обговорювати питання, пов’язані з ґендерним аспектом, а депутатські фракції відкрито виступають проти … захисту соціальних меншин і систематично намагаються демонтувати існуючу правову інфраструктуру, яка захищає лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і ґендерно-різноманітних осіб від дискримінації, або прагнуть прийняти дискримінаційне законодавство. ...
11. Незалежного експерта було повідомлено про те, що церкви активно просувають дискримінаційні законопроекти та блокують політичні документи і акти законодавства, спрямовані на захист осіб від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Наприклад, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій успішно протистояла спробам включити сексуальну орієнтацію і ґендерну ідентичність як захищені характеристики в антидискримінаційне законодавство ...
12. Особливо важливо, що Незалежного експерта було поінформовано про узгоджену кампанію, спрямовану на здійснення впливу на всі гілки влади задля дискримінації щодо лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і осіб, які мають інші ґендери. З 2018 року національні та місцеві органи влади, Парламент і Омбудсман стали мішенню тисяч петицій, що надходили через їхні веб-сайти та підтримувалися - а іноді ініціювалися - релігійними авторитетами. Усі ці петиції містили вимогу про заборону «гомосексуальної пропаганди» під лозунгом «захисту традиційної сім’ї». В одній такій петиції, «щодо захисту традиційних сімейних цінностей та концепції сім’ї», її автор закликав владу вжити заходів для захисту традиційних сімейних цінностей, заборонити пропаганду і заохочення «аномальної сексуальної поведінки» та «антисімейних ідей» ...
13. ... Незалежний експерт особливо занепокоєний реакцією деяких місцевих рад, які … самі ухвалили гомофобні заклики до Уряду. У 2018 році Омбудсманом було направлено листи кільком міським радам з вимогою скасувати рішення, якими порушуються вимоги законодавства, що гарантують право на повагу до гідності та свободу від дискримінації. ...».
B. Інституційна та політична база
«...
18. ... Незалежний експерт зазначає, що станом на 2019 рік виконано тільки близько 25-30 відсотків заходів щодо лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і ґендерно-різноманітних осіб, передбачених у плані дій з прав людини, і з глибоким занепокоєнням відзначає, що нижченаведені пункти ще не виконані значною мірою, не кажучи вже про виконання у повному обсязі:
(a) включення до Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності як підстав, за якими забороняється дискримінація;
...
(d) легалізація зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар; ...».
IV. Дискримінація
«62. Незалежний експерт був поінформований про те, що дискримінація щодо лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і осіб, які мають інші ґендери, має місце майже у всіх сферах життя, а особливо у таких сферах, як зайнятість, освіта, охорона здоров’я і доступ до правосуддя. Проте, випадки подання скарг до органів державної влади є поодинокими, а жертви нечасто вдаються до судових розглядів. ...».
D. Сімейне життя
«...
83. Конституція (ст. 51) і Сімейний кодекс (ст. 21) визначають шлюб як союз жінки та чоловіка. Отже, інститут шлюбу в Україні недоступний для одностатевих пар, як не визнаються і зареєстровані партнерства. Проте, Україна, як член Ради Європи, зобов’язана дотримуватися норм, установлених Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, отже, вона повинна забезпечити юридичне визнання одностатевих пар (наприклад, у формі цивільних союзів або зареєстрованих партнерств). Для того, щоб виконати цю вимогу, держава планувала легалізувати цивільне партнерство як для різностатевих, так і для одностатевих пар, що передбачено планом дій з прав людини. Проте, цей аспект почали експлуатувати у соціально-політичних цілях, результатом чого стали поляризація і поділ суспільства. Після отримання численних скарг від місцевих органів влади, представників громадянського суспільства і релігійних організацій Міністерство юстиції дійшло висновку, що реалізація цього заходу наразі неможлива.
84. Як показали результати проведеного у 2009 році дослідження, дві третини опитаних лесбійок, геїв, бісексуалів, трансґендерів і осіб, які мають інші ґендери, мали партнерів тієї ж статі; близько половини цих пар жили разом і вели спільне господарство, а приблизно десята їх частина виховувала дітей разом із партнером чи партнеркою. Лесбійські пари виховували дітей разом вдвічі частіше, ніж гомосексуальні пари, при цьому Незалежний експерт почув численні свідчення лесбійок, які висловили глибоке занепокоєння щодо вразливості їхніх сімей. Багато хто з них через тиск із боку суспільства та сім’ї раніше взяли гетеросексуальний шлюб і тепер виховують дітей разом зі своїм одностатевим партнером. У результаті відсутності правового захисту одностатеві пари стикаються з численними проблемами, як-от неможливість набуття або реєстрації спільного права власності на майно, вирішення майнових спорів, ухвалення життєво важливих рішень від імені партнера чи партнерки, продаж спільного майна і наслідування майна після смерті партнера чи партнерки.
85. Особи в одностатевих парах наразі не можуть усиновити дитину свого партнера чи партнерки ...»
VII. Висновки та рекомендації
«86. Незалежний експерт висловлює оптимізм із приводу історично важливих подій у законодавчій сфері та вважає, що держава підійшла до переломного моменту, коли вона може вжити заходів для досягнення значного прогресу в цьому зв’язку.
87. Вирішальна роль у цій сфері належить політичному керівництву. Питання сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності ніколи не втрачали актуальність для суспільства і завжди були предметом палких дебатів. Проте, міра, якою суспільство готове сприйняти різноманітність, у жодному разі не повинна визначатися страхом перед цими дебатами або визнанням того, що права деяких людей повинні необґрунтовано обмежуватися.
88. Незалежний експерт рекомендує українській владі зайняти рішучу позицію на підтримку рівності за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності і вжиття заходів, пов’язаних із цією рівністю. У цьому зв’язку Незалежний експерт дотримується думки, що план дій з прав людини є чудовим проєктом і ефективна реалізація передбачених у ньому заходів була б значним кроком до забезпечення повного дотримання Україною своїх міжнародних зобов’язань у цій сфері.
89. Незалежний експерт рекомендує Україні, зокрема, вжити заходів, наведених нижче».
A. Законодавча, інституційна та політична база
«90. Стосовно законодавчої, інституційної та політичної бази Україні слід:
(a) забезпечити, щоб пункти плану дій з прав людини, що стосуються сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, які ще не виконані, були відтворені у новому плані дій та оперативно виконані згідно з зобов’язаннями, встановленими у Національній стратегії у сфері прав людини;
(b) забезпечити чітке розмежування повноважень і відкликати привілейований статус, наразі наданий деяким українським церквам щодо консультацій з державними установами; ...».
G. Сімейне життя
«96. У сфері сімейного життя Україні слід:
(a) здійснити заходи, передбачені у плані дій з прав людини, зокрема запровадити інститут зареєстрованого цивільного партнерства ...».
В. Рада Європи
34. Відповідні документи інституцій Ради Європи наведені в згаданому рішенні у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункти 48 і 49, обидва in principio, а також пункти 50-52, 54 і 56).
35. У відповідних витягах з п’ятої доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (далі - ЄКРН) щодо України, ухваленої 20 червня 2017 року та опублікованої 19 вересня 2017 року, зазначено:
«118. Стосовно питань сімейного права, то стаття 51 Конституції України конкретно визначає шлюб як добровільний союз чоловіка та жінки. Не існує правового визнання одностатевих шлюбів або зареєстрованих одностатевих партнерств. Проте План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини передбачає розробку законопроєкту про реєстрацію цивільного партнерства для різностатевих та одностатевих пар. ЄКРН повідомили, що для розгляду цього питання створено експертну групу з метою ухвалення законодавства до середини 2017 року».
С. Інші міжнародні документи
36. Відповідні документи Європейського Союзу та Міжамериканського суду з прав людини наведені в згаданому рішенні у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункти 57-64).
IV. ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
37. Результати порівняльного дослідження Судом форм правового визнання одностатевих пар у державах - членах Ради Європи наведені в згаданому рішенні у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункти 65-67).
ПРАВО
I. СКАРГА ЗАЯВНИКІВ ТА ЇЇ ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ
38. Посилаючись на статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції, а також на статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, заявники скаржилися, що відсутність у них можливості згідно з українським законодавством укласти шлюб або будь-який інший тип цивільного союзу, яким би визнавалися їхні стосунки, становив дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.
39. Тоді як стаття 14 Конвенції забороняє дискримінацію у користуванні «правами і свободами, визнаними у [цій] Конвенції», стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції розширює сферу захисту до «будь-якого передбаченого законом права». Таким чином, нею вводиться загальна заборона дискримінації. Незважаючи на різницю в сфері застосування цих двох положень, значення терміну «дискримінація» є ідентичним в обох випадках (див. пункт 18 Пояснювальної доповіді до Протоколу № 12 до Конвенції).
40. Заявники у цій справі, одностатева пара, яка проживає у de facto постійному партнерстві, висунули твердження про дискримінаційне ставлення у зв’язку з відсутністю правового визнання та захисту їхніх стосунків як пари. Суд уже встановлював, що це питання підпадає як під поняття «приватного життя», так і «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції (див. рішення у справах «Шальк і Копф проти Австрії» (Schalk and Kopf v. Austria), заява № 30141/04, пункт 95, ЄСПЛ 2010, та «Федотова та інші проти Росії» [ВП] (Fedotova and Others v. Russia) [GC], заява № 40792/10 та 2 інші заяви, пункт 151, від 17 січня 2023 року). Отже, застосовується стаття 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.
41. Зважаючи на це, Суд вважає, що, хоча заявники також посилалися на статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, їхню скаргу слід розглядати лише за статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Александру Енаке проти Румунії» (Alexandru Enache v. Romania), заява № 16986/12, пункти 49 і 50, від 03 жовтня 2017 року). Ці положення передбачають: