"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
1. Стверджуване невиконання рішення від 12 лютого 2001 року
19. Уряд стверджував, що заявник втратив статус жертви після виконання рішення Військового суду Черкаського гарнізону від 12 лютого 2001 року.
20. Заявник не погодився з аргументами Уряду.
21. Суд нагадує, що це заперечення подібне до того, яке Суд вже відхиляв у низці справ (див., наприклад, рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 27-35, 29 червня 2004 року, та у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 26-27,27 липня 2004 року). Суд вирішує відхилити ці зауваження за тих же підстав.
22. Суд звертає увагу на те, що скарги заявника на невиконання рішення Військового суду Черкаського гарнізону від 12 лютого 2001 року не є очевидно необґрунтованими у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зауважує, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав.
2. Стверджуване невиконання рішення від 28 липня 2003 року та стверджувана надмірна тривалість провадження щодо бездіяльності Ленінської виконавчої служби
23. Відповідно до тверджень заявника провадження відносно бездіяльності Ленінської виконавчої служби триває нерозумно довго і рішення від 28 липня 2003 року залишається невиконаним.
24. Суд у світлі всіх наданих матеріалів та у тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, не встановив жодних ознак невиправданого втручання чи порушення цих статей та відхиляє цю частину заяви як очевидно необґрунтовану відповідно до пп. З і 4 ст. 35 Конвенції ( 995_004 ).
B. Щодо суті
25. У своїх зауваженнях Уряд не погодився, що мало місце порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) та ст. 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (як і у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ), п. 37, та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), п. 37). Уряд також наполягав на тому, що з огляду на обставини справи загальна тривалість провадження була розумною.
26. Заявник не погодився з твердженнями Уряду.
27. Суд зауважує, що згідно з інформацією, наданою Урядом, рішення на користь заявника виконано у повному обсязі 30 листопада 2004 року, коли сума заборгованості була надіслана заявнику поштовим переказом. Проте заявник стверджував, що його не проінформували про такий переказ і він не отримував кошти, надіслані таким способом.
28. З цього приводу Суд звертає увагу на те, що, окрім копії платіжного доручення, в якому не вказано ім'я отримувача чи отримувачів, Уряд не надав жодних документів, які б підтверджували те, що стверджуваний переказ було здійснено, чи те, що заявника було про це проінформовано. Суд, таким чином, вважає, що борг був виплачений заявнику у повному обсязі 21 червня 2007 року, коли він отримав заборгованість, надіслану поштовим переказом.
29. Таким чином, остаточне рішення Військового суду Черкаського гарнізону від 12 лютого 2001 року залишалось невиконаним протягом шести років і трьох місяців.
30. Суд нагадує, що вже встановлював порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) та ст. 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, в яких порушувались такі самі питання (див., наприклад, рішення у справах "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), пп. 43, 48, 55, та "Водоп'янови проти України" ( 974_064 ) (Vodopyanovy v. Ukraine), N 2221/02, п. 37, 17 січня 2006 року).
31. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не запропонував жодного факту чи аргументу, здатних переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
32. Суд не вважає за необхідне розглядати ту ж скаргу за ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkach and Palek v. Ukraine), N 34297/02 та N 39574/02, п. 41, від 21 грудня 2004 року).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
33. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Щодо шкоди
34. Заявник вимагав відшкодування 796,71 євро матеріальної та 8000 євро моральної шкоди. Що стосується матеріальної шкоди, заявник посилався на пеню та втрачений прибуток.
35. Уряд стверджував, що вимога заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди не підтверджується жодним документом, а вимога щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та надмірною.
36. Суд не присуджує відшкодування матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтував таких збитків. Тим не менш, Суд вважає, що заявник зазнав моральної шкоди внаслідок встановлених порушень, яка не може бути відшкодована лише констатацією факту порушення. Вирішуючи на засадах справедливості згідно зі ст. 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 2000 євро.
B. Судові витрати
37. Заявник також вимагав 269,58 євро відшкодування витрат, понесених в результаті звернення до національних судів, та 383,1 євро внаслідок звернення до Суду.
38. Уряд зауважував, що заявник не надав доказів того, що ці витрати були дійсно понесені та були необхідними.
39. Суд нагадує, що для того, щоб судові витрати були включені у присуджену за ст. 41 суму справедливу сатисфакцію, має бути встановлено, що ці витрати були фактично понесені та необхідні для попередження встановленого порушення Конвенції ( 995_004 ) чи отримання відшкодування в зв'язку з таким порушенням. Також такі витрати мають бути розумними щодо розміру (див., серед інших, рішення у справі "Нілсен та Джонсон проти Норвегії" (Nilsen and Johnsen v. Norway) [GC], N 23118/93, п. 62, ECHR 1999-VIII).
40. Суд вважає, що наведені вимоги не були додержані у цій справі. Зокрема, Суд нагадує про те, що справа не була занадто складною, та про те, що заявника було звільнено від загального обов'язку мати представника. Тим не менш, заявник мав понести певні судові витрати, пов'язані з представництвом та зверненням до Суду.
41. Приймаючи до уваги наявну інформацію та зазначені висновки, Суд присуджує 300 євро відшкодування судових витрат.
С. Пеня
42. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, має дорівнювати граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника щодо невиконання рішення Військового суду Черкаського гарнізону від 12 лютого 2001 року прийнятною, а решту заяви - неприйнятною;
2. Постановляє, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за ст. 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 ст. 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити заявнику 2000 (дві тисячі) євро відшкодування моральної шкоди та 300 (триста) євро відшкодування судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто із заявника;
(b) зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;
(c) зі спливом вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на вказані суми нараховуватиметься пеня (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 10 квітня 2008 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЄРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)