"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
17. Уряд зауважив, що державні органи не можна звинуватити у бездіяльності, а рішення від 15 лютого 2003 року, винесене на користь заявника, було виконано повністю.
18. Заявник не погодився.
19. Суд зауважує, що він вже відхилив подібні зауваження Уряду у справах, в яких виконанню рішень, винесених проти державних органів, перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків виконавчою службою (див., наприклад, рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), заява N 18966/02, пункти 30-31, рішення від 29 червня 2004 року).
20. Суд не вбачає підстав для досягнення іншого висновку у цій справі та вважає, що скарги заявника піднімають серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає вивчення справи щодо суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї частини заяви неприйнятною.
Б. Щодо суті
21. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що жодне з положень Конвенції ( 995_004 ) не було порушено стосовно заявника.
22. Заявник не погодився.
23. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявника проти виконавчої служби, залишалося невиконаним протягом майже шістнадцяти місяців.
24. Суд нагадує, що він вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 980_535 ) у ряді подібних справ (див., наприклад, рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), згадане вище, пункти 42-46, та рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), згадане вище, пункти 53-55).
25. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
26. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 980_535 ).
27. За цих обставин Суд не вважає необхідним розглядати ту ж саму скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), заяви NN 34297/02 та 39574/02, пункт 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
II. ІНШІ СКАРГИ
28. Далі заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), а також за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) на тривале невиконання рішення від 26 серпня 1998 року, винесеного на його користь.
29. Однак, у світлі усіх наданих йому матеріалів, Суд вважає, що вони не вказують на жодні ознаки порушення прав та свобод, зазначених у Конвенції ( 995_004 ) та у протоколах до неї.
30. Звідси випливає, що ці частини заяви повинні бути визнані неприйнятними як повністю необґрунтовані, відповідно до пунктів 1,3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
31. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
32. Заявник вимагав 4097 євро компенсації матеріальної шкоди та 4300 євро компенсації нематеріальної шкоди.
33. Уряд стверджував, що вимоги заявника були надмірними та необґрунтованими.
34. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявнику 200 євро (двісті євро) нематеріальної шкоди.
Б. Судові витрати
35. У цій справі заявник не надав жодних вимог за цим пунктом; тому Суд нічого йому не присуджує.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) стосовно невиконання рішення, винесеного проти виконавчої служби, прийнятними, а решту заяви неприйнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скарги заявника за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявнику 200 (двісті) євро нематеріальної шкоди;
(б) вищевказана сума повинна бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із заявника;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 7 червня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)