"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
17. Уряд зазначає, що заявники не вичерпали всі засоби національного захисту, оскільки вони не надали виконавчих документів на виконання.
18. Суд зазначає, що вже відхиляв схожі твердження Уряду у справах щодо невиконання рішень, пов'язані більш з неспроможністю держави вжити будь-яких заходів, аніж з бездіяльністю виконавчої служби (див. рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), від 29 червня 2004 року, заява N 18966/02, пп. 27-31).
19. Суд доходить висновку, що скарги заявників на невиконання рішень суду виконавчою службою підіймають серйозні питання факту і права згідно з Конвенцією ( 995_004 ), визначення яких потребує вивчення суті. Отже, Суд не знаходить підстав визнавати ці скарги неприйнятними.
III. ЩОДО СУТІ
A. Скарга заявників на підставі пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 )
20. У своїх зауваженнях Уряд стверджує, що не було порушення цих положень Конвенції ( 995_004 ) по відношенню до заявників.
21. Заявники не погоджуються з цим.
22. Суд зауважує, що рішення суду, винесені на користь заявників, залишаються невиконаними більше п'яти років та дев'яти місяців.
23. Суд нагадує, що ним вже було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у подібних справах (див., наприклад, згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), п. 42-46, та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), п. 53-55).
24. На підставі всіх матеріалів, які знаходяться у його розпорядженні, Суд визнає, що Уряд не надає у відповідь жодного факту або аргументу, який може призвести до іншого висновку у цій справі.
25. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
B. Скарга заявників на підставі статті 13 Конвенції ( 995_004 )
26. У своїх зауваженнях Уряд посилається на невикористання заявниками всіх ефективних національних засобів юридичного захисту (див. п. 19 вище).
27. Заявники наполягають на тому, що вони не мали ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно їхньої скарги щодо невиконання рішень суду, винесених на їх користь.
28. Суд доходить висновку, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, як це передбачено статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), для відшкодування шкоди, завданої затримкою виконання рішень (див. "Войтенко проти України" ( 980_223 ), згадане вище, п. 48). Відповідно мало місце порушення цього положення.
IV. ІНШІ СКАРГИ
29. Далі заявники скаржаться на підставі пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) на тривалість невиконання рішень суду, винесених на їх користь проти ВАТ.
30. Проте у світлі всіх матеріалів, які знаходяться у його розпорядженні, та кількості справ, що ним розглядаються, Суд визнає, що вони не розкривають будь-якого прояву порушення прав та свобод, встановлених Конвенцією ( 995_004 ) та її протоколами.
31. З цього випливає, що ця частина заяви має бути визнана неприйнятною, як повністю необґрунтована відповідно до пунктів 1 та 3 статті 35 та статті 4 Конвенції ( 995_004 ).
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
32. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
33. Заявники просили сплатити заборгованість, яка належить їм за рішеннями суду (див. пункт 10 вище), з урахуванням індексу інфляції та 3770 євро кожному в якості відшкодування нематеріальної шкоди.
34. Уряд вважав, що вимоги заявників були надмірними і необґрунтованими.
35. Оскільки заявники просили суму, призначену їм рішеннями суду, Суд вважає, що Уряд має виплатити їм невиплачену частину заборгованості (див. пункт 10 вище) в якості відшкодування матеріальної шкоди.
36. Щодо вимоги заявників стосовно індексування сум Суд зауважує, що ця вимога не супроводжується будь-якими офіційними документами, які уповноважили б Суд призначити суму виплати (див. "Глова проти України" та "Брегін проти України" ( 974_063 ), заяви N 4292/04 та 4347/04, пункт 29, 28 лютого 2006 року).
37. Щодо інших вимог справедливої сатисфакції Суд, здійснюючи справедливу оцінку, як це вимагається статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає справедливим присудити заявникам 1600 євро кожному в якості моральної компенсації.
B. Судові витрати
38. Заявники не надали жодних вимог з цього приводу, тому Суд нічого їм не присуджує.
C. Пеня
39. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає скаргу на основі пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) щодо невиконання рішення судів, винесених проти виконавчої служби, прийнятною, а решту заяви неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
5. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити кожному заявнику заборгованість, яка ще й досі належить їм за рішеннями суду, та 1800 (одна тисяча вісімсот) євро моральної компенсації;
(б) вищезазначені суми виплати повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день вирішення спору, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 6 вересня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря секції Стефан ФІЛЛІПС (S.Phillips)
Голова Суду Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)