"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
12. Уряд надав зауваження стосовно статусу жертви заявника та вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (заява N 67534/01, пункти 23-33, рішення від 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені з тих самих підстав.
13. Суд вважає, що скарги заявника на затримку у виконанні рішення Полтавського районного суду слід розглянути у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ). Ці скарги не є явно необґрунтовані у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Більше того, Суд зазначає, що ці скарги не є неприйнятними за будь-яких інших підстав. Отже, вони повинні бути оголошені прийнятними.
II. ЩОДО СУТІ
14. Уряд доводив, що держава не може бути відповідальною за тривале невиконання рішення, винесеного на користь заявника, оскільки підприємство-боржник не належало державі. Далі Уряд стверджував, що рішення, винесене на користь заявника, було виконано повністю і що тривалість виконавчого провадження була спричинена скрутним фінансовим становищем підприємства-боржника. Більше того, тривалість виконання у цій справі не може вважатися нерозумною.
15. Заявник не погодився.
16. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявника, не виконувалось більше двох років та п'яти місяців.
17. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. рішення у справі "Соловйов проти України" ( 974_130 ), заява N 4878/04, пункти 20-24, рішення від 14 грудня 2006 року; рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ), N 29439/02, рішення від 26 квітня 2005 року).
18. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
19. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
21. Заявник вимагав 6976,89 грн(1) відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн(2) відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Близько 1083,08 євро.
(2) Близько 776,19 євро.
22. Уряд не погодився з вимогами заявника, які він вважав необґрунтованими та надмірними.
23. Суд не знаходить жодного причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю вимогу. Однак Суд вважає, що заявник зазнав певної моральної шкоди. Приймаючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує заявнику 600 євро з цього приводу.
Б. Судові витрати
24. Заявник вимагав компенсувати йому 147,19 грн(3) судових витрат, понесених в результаті звернення до Суду.
---------------
(3) Близько 23 євро.
25. Уряд розцінив вимоги заявника як необґрунтовані.
26. Суд вважає, що заявник справді міг зазнати певних судових витрат для провадження справи в Суді. З урахуванням наданої інформації та викладених вище міркувань, Суд присуджує заявнику 23 євро відшкодування судових витрат.
В. Пеня
27. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) прийнятними;
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення;стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявнику 600 (шістсот) євро відшкодування моральної шкоди та 23 (двадцять три) євро відшкодування судових витрат, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми,
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 14 червня 2007 року, згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова секції Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)