«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
A. Прийнятність
1. Заперечення щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту
19. Уряд зазначив, що заявниця не оскаржила постанову від 5 квітня 2006 року про закінчення виконавчого провадження і, таким чином, не вичерпала всіх засобів юридичного захисту.
20. Заявниця підтримала свою заяву.
21. Суд зазначає, що Уряд не зміг довести, чи могла запропонована процедура забезпечити виконання рішення, постановленого на її користь, та в якій мірі.
22. Таким чином, Суд вважає, що заявниця не повинна була використовувати зазначені Урядом національні засоби юридичного захисту, та їх невичерпання не слід розглядати як відсутність зацікавленості з боку заявниці у виконанні рішення, постановленого на її користь.
2. Заперечення щодо несумісності ratione personae
23. Уряд вважав, що заявниця не є жертвою в розумінні статті 34 Конвенції, враховуючи те, що судове рішення від 10 січня 2005 року було виконане в повному обсязі 24 листопада 2008 року.
24. Заявниця підтримала свою заяву.
25. Суд повторює свою позицію, викладену у багатьох рішеннях проти України, відповідно до якої заявниця може вважати себе жертвою порушення її прав, гарантованих Конвенцією, щодо тривалості невиконання рішення, винесеного на її користь (див., наприклад, вищезгадане рішення у справі «Ромашов проти України» (Romashov c. Ukraine) та рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України» (Voitenko с. Ukraine), заява № 18966/02, п. 35). Таким чином, заперечення Уряду має бути відхилено.
26. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона повинна бути визнана прийнятною.
B. Суть
27. Уряд стверджував, що у цій справі не було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу.
28. Заявниця не погодилась.
29. Суд зазначає, що судові рішення від 1 листопада 2001 року та від 15 травня 2002 року не були виконані. Виконавче провадження було закінчено 16 листопада 2005 року, коли ці рішення були замінені двома мировими угодами. Тривалість їх невиконання становить приблизно чотири роки та три роки і шість місяців відповідно.
30. Рішенням від 10 січня 2005 року районний суд визнав, що невиконання цих судових рішень відбулось у зв'язку з бездіяльністю державної виконавчої служби та присудив заявниці відшкодування. 24 листопада 2008 року це рішення було виконане, тривалість його виконання становила близько трьох років та десяти місяців.
31. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу в аналогічних справах (див. рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), заява № 67534/01, пп. 42-46), включаючи випадки тривалого невиконання судових рішень, за якими боржником була державна виконавча служба (див., наприклад, рішення у справах «Лисенко проти України» (Lysenko с. Ukraine), заява № 18219/02, пп. 23-26, від 7 червня 2007 року, та «Білокінь та інші проти України» (Bilokin et autres с. Ukraine), заява № 14298/06, пп. 25-28, від 18 червня 2009 року).
32. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргумента, здатного переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
33. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ
34. Заявниця вважає, що тривале невиконання судових рішень, постановлених на її користь, порушує статтю 3 Конвенції. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, вона стверджувала, що тривалість судового провадження проти місцевого відділу державної виконавчої служби була нерозумною, та оскаржувала результат цього провадження. Вона також скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу на невиконання судових рішень та мирових угод щодо її колишнього чоловіка.
35. Щодо цих скарг, враховуючи всі наявні матеріали та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав та свобод, передбачених Конвенцією. Тому Суд вважає, що зазначені скарги є явно необґрунтованими в розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції та мають бути відхилені відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
36. Відповідно до статті 41 Конвенції:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
A. Шкода
37. Заявниця вимагала 7000 євро відшкодування матеріальної шкоди та 5000 євро відшкодування моральної шкоди.
38. Уряд оскаржив ці вимоги.
39. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості, Суд вважає за належне присудити заявниці 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові та інші витрати
1. Юридична допомога
40. Заявниця вимагала 475 євро компенсації витрат на юридичну допомогу в національному судовому провадженні. Уряд зазначив, що ці витрати не мають прямого зв'язку з предметом розгляду цієї справи в Суді. Суд погоджується з цим.
41. Заявниця вимагала 800 євро компенсації витрат на юридичну допомогу під час розгляду справи в Суді. На підтвердження своєї вимоги заявниця надала копію квитанції, що свідчить про сплату її представнику 5000 грн - 1 .
__________
- 1 Близько 778 євро.
42. Уряд оскаржив її вимоги, стверджуючи, що заявниця не надала ані копії договору про надання юридичної допомоги, ані детальної інформації щодо вартості підготовки зауважень та інших документів, ані платіжних доручень.
43. Суд повторює, що відповідно до його практики, має бути встановлено, що ці витрати були необхідними і фактично понесеними з метою запобігти порушенню або отримати відшкодування за встановлене порушення Конвенції, а також що сума витрат була розумною (рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Кривоножко та Демченко проти України» (Krivonojko et Demtchenko с. Ukraine), заява № 7435/05 та заява № 7715/05, п. 40). У цій справі заявниця надала копію квитанції, яка підтверджувала оплату послуг представника. Проте враховуючи те, що справа не була складною, та те, що заявниця не зобов'язана була залучати адвоката, Суд вважає за належне присудити заявниці 100 євро витрат, понесених під час провадження в Суді.
2. Витрати на переклад
44. Заявниця вимагала 30 євро компенсації витрат на здійснення перекладу листів Суду та надала підтверджуючі документи щодо цієї суми.
45. Уряд залишив це питання на розсуд Суду.
46. У цьому зв'язку Суд вважає за належне присудити заявниці зазначену суму.
С. Пеня
47. Суд вважає за належне призначити пеню виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу за пунктом 1 статті 6 та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалості виконання судового рішення від 10 січня 2005 року прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє , що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
3. Постановляє , що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявниці1200 (одну тисячу двісті) євро відшкодування моральної шкоди та 130 (сто тридцять) євро компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись;
(b) ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено французькою мовою і повідомлено письмово 10 грудня 2009 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Секретар
Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова
Пеер ЛОРЕНЦЕН