"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
12. Уряд стверджував, що заявниця не вичерпала національні засоби захисту, оскільки вона не оскаржувала рішення з метою змінити боржника (відповідача) у виконавчому провадженні. Уряд зазначав, що виплата грошового утримання судді у відставці була у сфері повноважень Державної судової адміністрації, а не Міністерства фінансів. Таким чином, Уряд вважав, що скарга має бути визнана неприйнятною.
13. Суд не знаходить причин визнавати заявницю відповідальною за те, що вона не оскаржила рішення, яке було винесене на її користь. Більше того, у матеріалах справи відсутня інформація щодо того, що будь-якій стороні провадження, включаючи Міністерство фінансів, перешкоджалось оскаржити це рішення. Відповідно, Суд відхиляє заперечення Уряду.
14. Суд вважає, що цей аспект справи порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ
15. Уряд надав аргументи (викладені у п. 12), стверджуючи, що пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ) порушено не було.
16. Суд зауважує, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 квітня 2002 року залишалось невиконаним приблизно три роки.
17. Відхиляючи аргументи Уряду, Суд нагадує, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, які стосувались подібних питань (див. рішення від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, пп. 39-43 та 53-55).
18. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно, пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ) було порушено.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
20. Заявниця не надала жодних вимог щодо справедливої сатисфакції. Відповідно, Суд нічого не присуджує.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявниці прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції С.Доллє (S.Dolle)
Голова секції Ж.-П.Коста (J.-P.Costa)