"Кожен, чиї права та свободи, визнані в (...) Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
A. Щодо прийнятності
20. Уряд стверджує, що заявник не може вважатися жертвою порушення його прав. Він зазначає, що рішення від 29 січня 2003 року не виконувалось з вини заявника, оскільки після 13 вересня 2004 року виконавчий лист заявником до виконання не пред'являвся.
21. У відповідь заявник надав листа заступника голови Печерського районного суду від 22 червня 2005 року, в якому зазначалось, що в результаті перевірки було встановлено, що з вини працівників канцелярії заявнику не було надано виконавчого листа. Лише 10 червня 2005 року працівники канцелярії надіслали відповідний виконавчий лист для виконання.
22. Однак Суд нагадує, що заявник, на користь якого винесено остаточне судове рішення проти державного органу, на виконання якого видано виконавчого листа, звільнений від обов'язку ініціювати будь-яку процедуру з метою виконання рішення (див. "Васильєв проти України" ( 974_104 ) (Vassiliev c. Ukraine), N 10232/02, п. 30, 13 липня 2006 року).
23. Таким чином, Суд відхиляє зауваження Уряду та оголошує скарги заявника за п. 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) прийнятними.
B. Щодо суті
1. Щодо стверджуваного порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 )
24. Уряд зазначав, що тривалість виконання рішення не є надмірною, якщо виключити періоди, коли провадження зупинялось, та період після 13 вересня 2004 року.
25. Суд нагадує свою позицію, викладену в багатьох рішеннях проти України, відповідно до яких заявник може вважатися жертвою порушення його прав, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ), з огляду на період, протягом якого рішення, винесене на користь заявника, не виконувалось (див., наприклад, рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 167534/01, п. 27, 27 липня 2004 року; "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine), N 18966/02, п. 35, 29 червня 2004 року; "Дубенко проти України" ( 980_251 ) (Dubenko c Ukraine), N 74221/01, п. 36, 11 січня 2005 року).
26. Уряд посилається на проект Закону "Про відшкодування шкоди, завданої фізичним особам незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень", розроблений Міністерством юстиції. Відповідно до цього проекту відшкодування шкоди, завданої державними органами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Уряд стверджує, що рішення буде виконано одразу після прийняття відповідного закону.
27. Суд зазначає, що на момент розгляду справи зазначений закон не був прийнятий, у будь-якому разі Уряд не продемонстрував, яким чином такий законодавчий захід виправить спірну ситуацію.
28. Уряд зазначає, що починаючи з 6 серпня 2003 року, дати, коли виконавче провадження було відкрито, Державне казначейство вживало всіх необхідних заходів для виконання рішення від 29 січня 2003 року, зокрема, надсилались пропозиції Міністерству фінансів щодо внесення змін до Закону "Про Державний бюджет" ( 380-15 ). Однак ці пропозиції не були враховані у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.
29. Суд нагадує, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиплати боргу за рішенням суду (див. "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 43, 27 липня 2004 року; "Шмалько проти України" ( 980_226 ) (Chmalko c. Ukraine), N 60750/00, пп. 43-47, 20 липня 2004 року). Тому, не вживаючи необхідних заходів на виконання остаточного рішення суду, винесеного у справі, органи державної влади частково позбавили положення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) їх корисної дії.
30. Вказаного достатньо для висновку Суду, що в цій справі п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) було порушено.
2. Щодо стверджуваного порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 )
31. Уряд зазначив, що заявник мав у своєму розпорядженні ефективні національні засоби юридичного захисту, які дозволяли оскаржувати невиконання судового рішення, винесеного на його користь. Уряд стверджував, що заявник не використав такі засоби.
32. Заявник не погодився.
33. Суд уже розглядав таке ж питання в інших справах та констатував порушення статті 13 Конвенції (див., наприклад, рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine), N 18966/02, пп. 46-48, 29 червня 2004 року; "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 47, 27 липня 2004 року).
34. Після дослідження Судом всіх матеріалів, які були йому надані, Суд вирішує, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, які б переконали Суд дійти іншого висновку в цій справі.
35. Таким чином, було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
II. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
36. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
37. Заявник вимагає 3288,57 грн відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.
38. Уряд заперечив.
39. Суд вважає, що Уряд має виплатити заявнику в якості відшкодування матеріальної шкоди суму, присуджену рішеннями суду в справі, яку до цього часу не виплачено. Суд вважає також належним присудити заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
40. Заявник також вимагає 73,45 грн (1) відшкодування поштових витрат, 288 грн (2) втраченого заробітку, 250 грн (3) витрат на проїзд і 318,98 грн (4) пені у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань. Заявник надав документи, які підтверджують понесені витрати на загальну суму 407,28 грн (5), що включає поштові витрати та витрати на проїзд.
---------------
(1) Приблизно 10 євро.
(2) Приблизно 39 євро.
(3) Приблизно 32 євро.
(4) Приблизно 43 євро.
(5) Приблизно 57 євро.
41. Уряд заперечує такі вимоги.
42. Відповідно до практики Суду заявник не може отримати відшкодування витрат, поки не доведе, що такі витрати були реальними, необхідними та розумними. У цій справі, враховуючи надані документи та зазначені критерії, Суд вважає розумним присудити заявнику до виплати 57 євро відшкодування усіх витрат.
C. Пеня
43. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що в цій справі було порушено п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що в цій справі було порушено статтю 13 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявнику суми, які до цього часу належать йому за рішеннями суду, як відшкодування матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі) євро як відшкодування моральної шкоди та 57 (п'ятдесят сім) євро як відшкодування судових витрат, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із заявника. Ці суми мають бути конвертовані в українську гривню (1);
---------------
(1) 6 листопада 2008 року були внесені зміни: додано слова "конвертовані в українську гривню".
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти.
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 25 вересня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 Правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)