Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення
«1. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України,—
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів».
ОЦІНКА СУДУ
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ
5. Заявники скаржилися, головним чином, на те, що конфіскація незадекларованої готівки та накладення штрафу становили непропорційні стягнення у справах щодо порушення митних правил. Вони посилалися на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
6. Уряд подав зауваження, в яких визнав, що мало місце втручання у майнові права заявників, коли національні органи влади конфіскували незадекларовану готівку у заявників. Однак Уряд стверджував, що втручання було законним і пропорційним.
7. Заявники не погодилися з Урядом, зазначивши, що менш суворого покарання було б достатньо для досягнення бажаного карального ефекту та запобігання майбутнім порушенням.
8. Застосовні принципи щодо конфіскації майна наведені в рішенні у справі «Габріч проти Хорватії» [ image ], заява № 9702/04, пункти 31–33, від 05 лютого 2009 року).
9. У керівній справі «Яремійчук та інші проти України» (Yaremiychuk and Others v. Ukraine), заява № 2720/13 та 6 інших заяв, від 09 грудня 2021 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що, на відміну від згаданої справи «Яремійчук та інші проти України» (Yaremiychuk and Others v. Ukraine), при накладенні санкцій національні суди посилалися на різні положення законодавства, які кваліфікували незадекларовану готівку як товари. Зокрема, у заяві № 61463/15 вони посилалися на статті 471 та 472 Митного кодексу України, а в заяві № 31516/16 — на статтю 472 Митного кодексу України. Хоча такий підхід призвів до накладення більш суворого стягнення на заявників, саме національні органи влади мають застосовувати та тлумачити національне право (див. рішення у справах «Рубан проти України» (Ruban v. Ukraine), заява № 8927/11, пункт 43, від 12 липня 2016 року, та «Жідік проти Румунії» (Jidic v. Romania), заява № 45776/16, пункт 83, від 18 лютого 2020 року).
11. Стосовно суті скарги заявників Суд вважає, що накладені стягнення, а саме конфіскація незадекларованих сум грошових коштів (10 047 євро та 27 628 євро) та накладення штрафу в тому ж розмірі, були суттєво непропорційними тяжкості вчинених правопорушень, тобто самому лише недекларуванню відповідної готівки. Крім того, національні суди не мали іншого вибору, окрім як накласти таке стягнення, оскільки як конфіскація, так і штраф були обов’язковими згідно з національним законодавством, при цьому статті 471 та 472 Митного кодексу України не залишали на розсуд судів визначення стягнення, яке могло бути накладене (див. згадане рішення у справі «Яремійчук та інші проти України» (Yaremiychuk and Others v. Ukraine), пункти 30 та 34 стосовно статті 471 Митного кодексу України).
12. За відсутності будь-яких релевантних аргументів з боку Уряду та беручи до уваги його згадане керівне рішення у справі «Яремійчук та інші проти України» (Yaremiychuk and Others v. Ukraine), Суд вважає, що втручання у майнові права заявників поклало на них непропорційний тягар з огляду на обов’язкове накладення на них як стягнення конфіскації всієї надлишкової суми готівки, додатково до штрафу.
13. Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
14. У зв’язку з цим Суд нагадує, що встановлення порушення не означає, що заявники не мали нести жодної відповідальності за порушення національного законодавства, яке вони вчинили, не задекларувавши готівку (див. рішення у справі «Садоха проти України» (Sadocha v. Ukraine), заява № 77508/11, пункт 43, від 11 липня 2019 року).
III. ІНШІ СКАРГИ
15. На підставі тих самих фактів заявник у заяві № 61463/15 також скаржився на якість відповідного національного законодавства, зокрема на стверджувану відсутність чіткості у формулюванні статті 472 Митного кодексу України та на стверджувану несправедливість провадження у справі щодо порушення митних правил. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.
16. З огляду на всі наявні в нього матеріали Суд вважає, що ці скарги не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї. Отже, Суд доходить висновку, що скарги заявників у зв’язку з цим мають бути визнані неприйнятними відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
17. Заявники вимагали різні суми, як зазначено у відповідній колонці додатка, в якості відшкодування матеріальної шкоди, яка становила конфісковану суму та суму сплачених штрафів, а також відшкодування моральної шкоди. Заявник у заяві № 31516/16 також вимагав компенсацію суми судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді.
18. Уряд заперечив проти цих вимог, головним чином стверджуючи, що конфіскація була пропорційним покаранням, а вимоги були необґрунтованими.
19. Беручи до уваги обставини справи, Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої могли зазнати заявники (див. згадане рішення у справі «Яремійчук та інші проти України» (Yaremiychuk and Others v. Ukraine), пункти 45–50).
20. Стосовно матеріальної шкоди Суд зазначає, що згідно зі статтею 472 Митного кодексу України, на яку посилалися національні суди, сума штрафу — рівнозначна вартості конфіскованих товарів, яка у справах заявників була суттєвою,— встановлена законом без будь-якої альтернативи, так само як і санкція у вигляді конфіскації. Беручи до уваги свій висновок про те, що обов’язковий характер конфіскації всієї надлишкової готівки та накладення штрафу, який дорівнює незадекларованій сумі грошових коштів як санкції, було явно непропорційним заходом, Суд вважає за доцільне присудити заявникам повну суму, конфісковану в них, а також частину штрафу (як зазначено у відповідній колонці додатка) та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
21. Суд вважає за розумне присудити заявнику у заяві № 31516/16 суму, зазначену в таблиці у додатку, в якості компенсації судових та інших витрат. Стосовно заявника у заяві № 61463/15 Суд вважає, що за відсутності будь-якої вимоги за цим пунктом, немає підстав присуджувати йому компенсацію судових та інших витрат.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує прийнятними скарги обох заявників за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а решту скарг у заяві № 61463/15 — неприйнятними.
3. Постановляє , що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції щодо обох заявників.
4. Постановляє , що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої зазнали заявники.
5. Постановляє , що:
(а) держава-відповідач повинна сплатити заявникам упродовж трьох місяців суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 листопада 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна КЕЛЛЕР
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Андреас ЗЮНД
[ image ]
Голова
ДОДАТОК
Перелік
заяв зі скаргами за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (непропорційні стягнення у справах щодо порушення митних правил)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Місце проживання
Громадянство
Представляв
Остаточне рішення суду
Накладене стягнення
Вимога щодо справедливої сатисфакції
Сума,
присуджена Судом в якості - 1
(A) відшкодування матеріальної шкоди
(B) компенсації судових та інших витрат
1.
61463/15
03.12.2015
Бенедіктас Лінгіс
1965
м. Каунас
Литва
Андрій Анатолійович
Алексеєнко
Апеляційний суд Волинської області
23 липня 2015 року
Конфіскація:
10 998 доларів США (далі — доларів,
приблизно 9 818 євро) - 2
Штраф:
231 473,06 українських гривень (далі — грн)
(9 695 євро) - 3
Матеріальна шкода: 10 998 доларів конфіскованої готівки та 231 473,06 грн
сплачених як штраф
(приблизно 19 513 євро загалом)
Моральна шкода: 2 000 євро
(A) 19 441 євро
(B) 0
2.
31516/16
26.05.2016
Богдан Володимирович
Шпаковський
1977
м. Чорноморськ
Росія
Анна Леонідівна
Ющенко
Апеляційний суд Сумської області
09 грудня 2015 року
Конфіскація:
29 900 доларів та 8 000 грн
(26 800 євро загалом)
Штраф:
645 380,24 грн
(26 575 євро)
Матеріальна шкода: 29 900 доларів та 8 000 грн конфіскованої готівки
та 645 380,24 грн сплачених як штраф
(приблизно 53 375 євро загалом)
Моральна шкода: 5 000 євро
Судові та інші витрати: 900 євро за представництво його інтересів у Суді (заявник надав копію договору про надання юридичних послуг з представництва інтересів заявника та акт прийому-передачі наданих послуг за договором від свого захисника)
(A) 53 305 євро
(B) 900 євро
__________
- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
- 2 У цій та подальшій справі суми конфіскованих коштів в інших валютах, окрім євро, були конвертовані в євро за курсом на дату накладення санкцій.
- 3 У цій та подальшій справі сума штрафу в українських гривнях конвертована в євро за курсом на день його накладення.