( 1789-12 ) "...Життя і здоров'я працівників прокуратури підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою".
В. Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури" ( 486-92-п )
19. Пункти 1 та 3 постанови ( 486-92-п ) передбачають, що страхування працівників прокуратури здійснюється Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА". Пункт 7(б) передбачає, що працівники, в разі втрати працездатності у зв'язку з виконанням службових обов'язків, мають право на відшкодування за втрату працездатності. Пункт 13(б) встановлює, що для отримання такого відшкодування застрахований має подати довідку медико-соціальної експертної комісії та заяву за вказаною формою з відміткою про місячне грошове утримання за останньою посадою. Заява за вказаною формою повинна бути заповнена офіційним органом прокуратури.
Г. Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 )
20. Згідно зі статтею 2 Закону ( 606-14 ) виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.
Д. Цивільний процесуальний кодекс ( 1618-15 ), 1963 р.
21. На той час глава 42 Цивільного процесуального кодексу ( 1618-15 ) передбачала перегляд остаточного і обов'язкового рішення в порядку нагляду. Процедура перегляду в порядку нагляду була скасована в червні 2001 року.
Е. Закон від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу" ( 2540-14 )
22. Відповідні положення Закону ( 2540-14 ) читаються так:
"Глава II. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набуває чинності з 29 червня 2001 року.
...
5. Рішення, які станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців (до Верховного Суду України)".
ЩОДО ПРАВА
I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
23. Суд зазначив, що після того, як заяву було надіслано Уряду-відповідачу, заявниця звернулась з новою скаргою відповідно до пункту 1 статті 6. Зокрема, вона стверджувала, що при заповненні страхової форми відповідно до рішення від 6 грудня 1999 року прокуратура Одеської області вказала неправильну суму місячного грошового утримання.
24. Суд нагадує, що початкова скарга заявниці відповідно до пункту 1 статті 6, подана більше ніж двома роками раніше і щодо якої сторони надали свої коментарі, стосувалась невиконання рішення від 6 грудня 1999 року. Це рішення не вказувало суму грошового утримання, яка мала бути внесена до заяви. Таким чином, Суд вважає, що нова скарга заявниці не є доповненням початкової скарги і не вважає доцільним розглядати її окремо (див. "Скубенко проти України" ( 974_080 ) (ухвала), N 41152/98, рішення від 6 квітня 2004 року).
II. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
25. Заявниця скаржилась на неспроможність державних органів вчасно виконати рішення від 6 грудня 1999 року. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), що у відповідній частині передбачає наступне:
Пункт 1 статті 6 "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."
26. Уряд надав зауваження, на які заявниця подала свої заперечення, щодо статусу жертви заявниці, подібні до тих, що вже були відхилені Судом в низці рішень про невиконання рішень, винесених проти державних органів (див., наприклад, серед багатьох інших "Ромашов проти України" ( 980_227 ), N 67534/01, пп. 23-27, рішення від 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з тих самих підстав.
27. Суд робить висновок про те, що скарга заявниці, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо затримки в виконанні рішення від 6 грудня 1999 року, порушує питання факту і права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї скарги неприйнятною. Таким чином, Суд оголошує її прийнятною.
III. ЩОДО СУТІ
28. У своїх зауваженнях щодо суті скарги заявниці Уряд стверджував про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
29. Заявниця не погодилась.
30. Суд зазначає, що рішення від 6 грудня 1999 року залишалось невиконаним протягом шести років та трьох місяців і що воно було виконане тільки після направлення справи Уряду.
31. Суд нагадує, що він уже констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., серед багатьох інших рішень, "Скубенко проти України" ( 974_080 ), N 41152/98, п. 38, рішення від 29 листопада 2005 року, та "Волощук проти України" ( 974_095 ), N 60712/00, пп. 37-38, рішення від 29 червня 2006 року).
32. Розглянувши всі матеріали справи, які були в його розпорядженні, Суд вважає, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, що могли б переконати Суд дійти іншого висновку в цій справі.
33. Таким чином, в цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
34. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
35. Заявниця вимагала відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди, не вказавши точної суми.
36. Уряд стверджував, що заявниця не обґрунтувала свої вимоги.
37. Суд не вбачає причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; таким чином, він відхиляє цю вимогу. Однак, Суд вважає, що заявниця напевне зазнала нематеріальної шкоди, і відповідно присуджує їй 2000 євро у цьому зв'язку.
Б. Судові витрати
38. Заявниця не зазначила жодних вимог щодо компенсації судових витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
39. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що:
(а) держава-відповідач має виплатити заявниці протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), 2000 євро (дві тисячі євро) як компенсацію нематеріальної шкоди. Ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 14 грудня 2006 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК
Голова П.ЛОРЕНЦЕН