«Держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони:
(a) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні власті, які визначають згідно з застосовуваними законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до справи і достовірна, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення на підставі такої консультації, яка може бути необхідною;
...».
B. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року
45. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року є багатостороннім договором, укладеним державами - членами Співдружності Незалежних Держав (підписаний у м. Мінську 22 січня 1993 року та зі змінами від 28 березня 1997 року), який набув чинності для Російської Федерації 10 грудня 1994 року та для України 14 квітня 1995 року. Вона регулює широкий спектр юридичних питань у контексті співпраці між Договірними Сторонами у сфері цивільного, сімейного та кримінального права. Вона також містить положення щодо опіки, піклування та усиновлення дітей, які у відповідній частині передбачають: