"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
15. Уряд не надав жодних зауважень стосовно прийнятності скарг заявниці.
16. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) стосовно затримки у виконанні рішення Новогродівського міського суду піднімає питання факту і права, визначення яких вимагає вивчення справи по суті. Він не вбачає підстав для проголошення цієї скарги неприйнятною. З тих же підстав скарга заявниці за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути оголошена неприйнятною.
III. ЩОДО СУТІ
17. Уряд стверджував, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та належним проведенням виконавчого провадження і що тривалість виконавчого провадження була спричинена складним фінансовим станом компанії-боржника та енергетичного сектору економіки України в цілому. Уряд доводив, що виконавча служба здійснила всі необхідні дії і не може бути відповідальною за затримку. Законність виконавчого провадження у цій справі була підтверджена національними судами. Уряд доводив, що держава не могла бути відповідальною за борги своїх підприємств і що держава щорічно перераховувала значні суми зі свого бюджету для покриття частини соціальних виплат для працівників вугільної промисловості.
18. Заявниця не погодилась.
19. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявниці, не виконувалось більше ніж чотири роки та вісім місяців.
20. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. згадану вище справу "Сокур проти України" ( 980_351 ), пункти 30-37; рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 55-57, рішення від 20 липня 2004 року).
21. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
22. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. У статті 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначено:
"Якщо Суд визнає порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявниця вимагала виплати 385 євро матеріальної шкоди та 6000 євро нематеріальної шкоди.
25. Уряд стверджував, що вимоги заявниці були надмірними та необгрунтованими.
26. Суд не вбачає причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Однак, оскільки рішення, винесене на користь заявниці, не було виконано у повному обсязі (див. пункт 9 вище), Суд вважає, що Уряд повинен виплатити борг, все ще належний заявниці за рішенням суду, що складе повне та остаточне задоволення її вимог стосовно компенсації матеріальної шкоди. Суд також вважає, що заявниця зазнала нематеріальної шкоди, і, приймаючи рішення на засадах справедливості, присуджує заявниці 1400 євро.
Б. Судові витрати
27. Протягом встановленого строку заявниця не подала жодних вимог з цього приводу; тому Суд нічого їй не присуджує.
В. Пеня
28. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятними, а решту заяви неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці борг, належний їй за все ще не виконаним рішенням, а також 1400 євро (тисячу чотириста євро) як компенсацію нематеріальної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) сума, зазначена вище, повинна бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 18 січня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.Вестердік (C.Westerdiek)
Голова П.Лоренцен (P.Lorenzen)