"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
14. Уряд стверджував, що заявниця не вичерпала усіх національних засобів юридичного захисту, оскільки вона не оскаржила дії державної виконавчої служби.
15. Заявниця не погодилася з цим твердженням.
16. Суд повторює, що вже відхиляв подібні заперечення в інших справах щодо невиконання рішень підприємствами, які контролюються державою (див., наприклад, "Козачок проти України" ( 974_196 ) (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, пп. 19-25, рішення від 7 грудня 2006 року). Суд вважає, що заперечення Уряду має бути відхилено з тих самих підстав.
17. Суд зазначає, що вищезазначені скарги не є очевидно необґрунтованими у значенні пункту З статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
B. Щодо суті
18. У своїх зауваженнях по суті Уряд посилався на аргументи, які він часто наводив у справах, схожих з цією (див., наприклад, рішення у справі "Сокур" ( 980_351 ) (Sokur), згадане вище, п. 28).
19. Заявниця просила Суд встановити порушення статей, на які вона посилалася.
20. Суд повторює, що вже встановлював порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в подібних справах (див., наприклад, вищевказане рішення у справі "Крищук проти України", п. 19)
21. Розглянувши всі представлені йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
22. Тому у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на користь заявниці.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Заявниця додатково посилалась на статті 1, 2, 3, 8, 17 та 34 ( 995_004 ) щодо фактів цієї справи.
24. Дослідивши всі наявні в нього матеріали, Суд, у тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, не встановив жодних ознак порушення статей Конвенції ( 995_004 ), за якими скаржиться заявниця.
25. Відповідно Суд відхиляє цю частину заяви як очевидно необґрунтовану відповідно до пунктів 1, 3 і 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
26.Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
27. Заявниця вимагала 50 000 євро як відшкодування моральної шкоди.
28. Уряд стверджував, що ця сума є надмірною та необґрунтованою.
29. Суд зазначає, що держава все ще має сплатити заборгованість за рішенням суду в даній справі. Відповідно за спадкоємцями заявниці залишається право на основну суму боргу, присуджену заявниці в ході національного провадження. Також Суд бере до уваги те, що заявниця мала зазнати моральної шкоди у зв'язку з встановленими порушеннями. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, Суд присуджує спадкоємцям заявниці 1800 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
30. Заявниця не надала будь-яких вимог з цього приводу. Тому Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
31. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6, за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), а також за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятними, а решту скарги у заяві - неприйнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити спадкоємцям заявниці 1800 (одну тисячу вісімсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми. Цю суму має бути конвертовано у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 10 грудня 2009 року згідно з пунктами 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції К.ВЕСТЕРДІК
Голова секції П.ЛОРЕНЦЕН