«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ
10. У заяві № 53152/16 заявник також подав інші скарги за різними статтями Конвенції.
11. Суд розглянув заяву і вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та настільки, наскільки скарги знаходяться в його компетенції, ці скарги або не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, або не розкривають жодних випадків порушення прав і свобод, закріплених у Конвенції або Протоколах до неї.
Отже, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
12. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov (no. 2), пункт 201) Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує скарги на покарання у виді довічного позбавлення без перспективи звільнення прийнятними, решту заяви № 53152/16 - неприйнятною.
3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції на покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
4. Постановляє , що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 липня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Стефані МОРО-ВІКСТРОМ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду
Дата покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку
без змін
1
53152/16
22.08.2016
Дмитро Володимирович
КРУПКО
1985
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Печерський районний суд м. Києва
21.11.2014
Верховний суд України
13.04.2016
2
15038/20
11.03.2020
Микола Миколайович
САВЧУК
1968
Вінницький обласний суд,
10.11.1999
Верховний суд України
01/06/2000
3
18704/20
13.04.2020
Володимир Миколайович
НАГОРНИЙ
1981
Ковпаківський районний суд м. Суми
25.08.2015
Верховний суд України
01.10.2019
4
20048/20
18.04.2020
Андрій Андрійович
ЖЕНЧАК
1968
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Апеляційний суд Донецької області
02.04.2007
інформації немає
5
21328/20
19/03/2020
Євген Валерійович
БАКЛІНСЬКИЙ
1964
Апеляційний суд Дніпропетровської області
13.08.2001
Верховний суд України
22.01.2002
6
22697/20
18.05.2020
Руслан Володимирович
ОЛІЙНИК
1978
Бєлгородський районний суд Російської Федерації
12.05.1998
Верховний суд Російської Федерації 04.08.1998
Жовтневий районний суд м. Харкова 15.06.2012
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.12.2013
7
42238/20
25.08.2020
Ігор Євгенович
ТРУБІЦІН
1960
Кіровоградський обласний суд
04.12.1995
Верховний суд України
28.03.1996
8
42269/20
15/09/2020
Валерій Іванович
РЯБИНІН
1965
Беспала
Таміла Сергіївна
м. Харків
Апеляційний суд Дніпропетровської області
20.02.2006
Верховний суд України
15.08.2006
9
42299/20
15/09/2020
Віталій Вікторович МАРЧЕНКО
1971
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Апеляційний суд Запорізької області,
28.10.2004
Верховний суд України
24.02.2005