"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
13. Уряд стверджував, що пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не застосовується у даній справі, зазначивши, що компенсація, присуджена заявниці, стосувалась її обмундирування, яке вона зобов'язана була носити під час виконання службових функцій. За цих підстав присуджена компенсація мала публічно-правовий характер та не мала вирішального значення для прав та обов'язків заявниці приватно-правового характеру.
14. Уряд надав заперечення щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту. Він зазначив, що з метою отримання заборгованості за рішенням заявниця мала звернутись до Державної судової адміністрації, яка згідно із законодавством є розпорядником коштів на виконання рішень, винесених на користь суддів.
15. Уряд також зазначав, що обмундирування, за яке заявниці присуджено компенсацію, не було її власністю у значенні статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ). Воно належало державі, і скарга заявниці за статтею 1 Першого протоколу є, таким чином, несумісною з ratione materiae, як передбачає Конвенція ( 995_004 ).
16. Заявниця не погодилася.
17. Що стосується викладених вище заперечень Уряду щодо прийнятності з підстав несумісності ratione materiae скарг за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ), Суд зазначає, що справа заявниці стосувалась права на компенсацію, а не на обмундирування, як це виклав Уряд. Також він зазначає, що заявниця відповідно до внутрішнього законодавства мала доступ до суду. Отже, Суд не вбачає жодної підстави викласти спір заявниці з сфери гарантій статті 6 Конвенції ("Вілхо Ескелінен та інші проти Фінляндї" (Vilho Eskelinen and Others v. Finland) [GC], N 63235/00, пп. 62-63, ЄСПЛ 2007-...). Крім того, Суд повторює, що заборгованість за рішенням становила майно у значенні статті 1 Першого протоколу, тому стаття 1 Першого протоколу підлягає застосуванню у даній справі (див. рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 51-54, від 29 червня 2004 року).
18. Що стосується заперечень Уряду стосовно вичерпання засобів юридичного захисту, Суд повторює, що заявниця, на користь якої винесено остаточне судове рішення проти державного органу та відповідно видано виконавчий документ, мала б бути звільнена від обов'язку з власної ініціативи порушувати будь-яку процедуру щодо іншого державного органу з метою виконання зазначеного рішення ("Васильев проти України" ( 974_104 ) (Vasylyev v. Ukraine), N 10232/02, п. 30, від 13 липня 2006 року, та "Літовкіна проти України" ( 974_009 ) (Litovkina v. Ukraine), N 35741/04, п. 13, від 22 листопада 2005 року).
19. Зважаючи на вищезазначене, Суд робить висновок, що заява порушує питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), вирішення яких потребує розгляду заяви по суті. Суд не вбачає жодних підстав визнавати її неприйнятною.
B. Щодо суті
20. Суд зазначає, що рішення від 20 серпня 2002 року залишалось невиконаним близько трьох років, після того як 30 жовтня 2002 року набрало законної сили.
21. Суд повторює, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, від 29 червня 2004 року, "Зубко та інші проти України" ( 974_014 ) (Zubko and Others v. Ukraine), NN 3955/04, 56220/04, 8538/04 та 11418/04, ЄСПЛ 2006-... (витяги), та "Багрій та Кріваніч проти України" ( 974_271 ) (Bagriy and Krivanich v. Ukraine), N 12023/04 та 12096/04, від 9 листопада 2006 року).
22. Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи переконливого аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
23. Таким чином, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
25. Заявниця вимагала 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
26. Уряд не погодився з цією вимогою.
27. Суд, вирішуючи на засадах справедливості, відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ) присуджує 800 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
28. Заявниця не висунула жодних вимог стосовно судових витрат. Відповідно Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
29. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що в цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що в цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці 800 (вісімсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 25 вересня 2008 року згідно з пунктами 2 та 3 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)