"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіціальні повноваження".
А. Щодо прийнятності
14. Уряд надав зауваження, оскаржені заявницею, подібні до тих, що вже були відхилені Судом у ряді рішень, що стосувались невиконання, проти державних установ (див. рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), заява N 18966/02, пункти 27-31, рішення від 29 червня 2004 року, та згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пункти 28-32). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за тих же підстав.
15. Суд зазначає, що скарги заявниці за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) порушують питання факту та права відносно Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи щодо суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цих скарг неприйнятними. Таким чином, Суд оголошує їх прийнятними.
Б. Щодо суті
16. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що відносно заявниці не було порушено жодне з положень Конвенції ( 995_004 ). Зокрема Уряд стверджував, що заборгованість за ухвалою від 21 липня 2001 року не було виплачено заявниці через те, що вона не надала виконавчій службі інформацію про свій банківський рахунок.
17. Заявниця не погодилась. Вона стверджувала, що у вересні 2004 року вона надала відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції необхідну інформацію.
18. Суд зазначає, що остаточне рішення суду, винесене на користь заявниці, залишається невиконаним протягом п'яти років та одинадцяти місяців.
19. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у ряді подібних справ (див., наприклад, згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пункти 42-46, та згадане вище рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), пункти 53-55, рішення від 29 червня 2004 року).
20. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
21. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
22. За цих обставин Суд не вважає необхідним розглядати ту ж саму скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), заяви NN 34297/02 та 39574/02, пункт 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявниця вимагала 150 000 доларів США матеріальної та моральної шкоди.
25. Уряд визнав вимоги заявниці надмірними та необґрунтованими.
26. Оскільки заборгованість за ухвалою суду від 21 липня 2001 року, винесеною на користь заявниці, не була виплачена (див. пункт 5 вище), Суд зазначає, що невиконане зобов'язання держави виконати це рішення не підлягає сумніву. На додачу Суд вважає, що якщо Уряд виплатить решту боргу, належну заявниці, то це становитиме повне та остаточне вирішення справи.
27. Що стосується решти вимог заявниці щодо матеріальної та моральної шкоди Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає доцільним присудити заявниці 2000 євро моральної шкоди.
Б. Судові витрати
28. Заявниця вимагала також 1000 доларів США відшкодування судових витрат, яких вона зазнала через необхідність провадження справи в національних судах та в Суді.
29. Уряд заперечив цю вимогу.
30. Суд зазначає, що заявниця не обґрунтувала свою вимогу та не надала необхідні документи на її підтвердження. З урахуванням наданої йому інформації Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
31. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці борг, який належить їй до виплати за досі невиконаним рішенням, а також 2000 (дві тисячі) євро моральної шкоди, які повинні бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 12 липня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)