"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
69. Дослідивши всі наявні в нього матеріали, Суд, у тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, не встановив жодних ознак порушення Конвенції ( 995_004 ) чи протоколів.
Це означає, що ця частина скарги має бути відхилена як очевидно необґрунтована відповідно до пп. З та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
70. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
71. Заявник вимагав 385215 доларів США (1) відшкодування матеріальної шкоди та 3208330 українських гривень (2) відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 278 703 євро.
(2) Приблизно 474 022 євро.
72. Уряд зазначив, що заявник не надав жодних документів, які б підтверджували стверджувану матеріальну шкоду.
73. Суд не знаходить жодного причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Таким чином, Суд відхиляє цю вимогу заявника. З іншої сторони, беручи до уваги практику Суду у схожих справах та виходячи із засад справедливості, Суд присуджує заявнику 2000 євро як відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
74. Заявник також вимагав 1610,84 гривень (1) відшкодування судових витрат, понесених на національному рівні в зв'язку з розслідуванням справи щодо пана С. та в зв'язку з розглядом справи в Суді, та на підтвердження цієї вимоги надав квитанції.
---------------
(1) Приблизно 237,88 євро.
75. Уряд не надав коментарів щодо вимог заявника стосовно компенсації судових витрат.
76. Відповідно до практики Суду заявник має право на відшкодування витрат тільки в тому разі, якщо буде доведено, що вони були фактично понесені та необхідні, а також розумні за розміром. У цій справі Суд, виходячи з наявних у нього матеріалів та зазначених вище критеріїв, вирішує за належне присудити заявнику 237,88 євро як відшкодування усіх витрат.
C. Пеня
77. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД
1. Вирішує приєднати попередні заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту стосовно скарги за статтею 3 Конвенції ( 995_004 ) до розгляду по суті;
2. Оголошує скарги заявника за статтями 3 та 13 Конвенції ( 995_004 ) прийнятними, а решту скарг неприйнятними;
3. Постановляє, шістьма голосами проти одного, що в цій справі не було порушення статті З Конвенції ( 995_004 ) в сенсі матеріального аспекту;
4. Постановляє одноголосно, що в цій справі було порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) в сенсі її процесуального аспекту і відповідно відхиляє попередні зауваження Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту;
5. Постановляє одноголосно, що в цій справі немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
6. Постановляє одноголосно, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявнику 2000 (дві тисячі) євро моральної шкоди та 237,88 євро (двісті тридцять сім євро і вісімдесят вісім центів) судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу (2);
---------------
(2) 27 лютого 2008 року було внесено зміни. До резолютивної частини рішення додано положення щодо конвертації в національну валюту присудженої суми.
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
7. Відхиляє одноголосно інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 6 грудня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)
Відповідно до частини 2 статті 45 Конвенції ( 995_004 ) та частини 2 правила 74 Реґламенту Суду ( 980_067 ) окрема думка пана Маруста додається до цього рішення.
P.L. C.W.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ МАРУСТА
З деяким ваганнями я не погоджуюсь з більшістю щодо відсутності порушення статті 3 в сенсі матеріального аспекту.
З фактів очевидно випливає - і це не оспорювалось Урядом-відповідачем, - що 28 квітня заявник був викликаний до податкової міліції Державної податкової інспекції м. Харкова і був там присутній. Того ж дня заявник поскаржився щодо його побиття в податковій міліції до відділу по боротьбі з корупцією Державної податкової інспекції в Харківській області, де його направили на медичне обстеження, а його скаргу направили до прокуратури. Медичне обстеження було проведено наступного дня. Відповідно до його результатів у заявника було виявлено легкі тілесні ушкодження і синець на черевній стінці. Наступного дня в нейрохірургічному відділені лікарні N 4 було встановлено, що у заявника струс мозку та численні синці на голові. Такі висновки були підтверджені медичною експертизою, яка проводилась двома тижнями пізніше.
Це вагомі факти. Очевидно, що заявник мав обґрунтовані скарги і мав відповідні докази. Причинно-наслідковий зв'язок цієї низки подій є очевидним. Палата також вирішила (див. п. 55), "що в цій справі (див. пп. 8 і 10 вище) є достатні докази того, що заявник отримав тілесні ушкодження, які були достатньо серйозними, щоб прирівнюватись до неналежного поводження у світлі статті З Конвенції" ( 995_004 ). Але потім палата погодилась із твердженням Уряду, що чіткої дати нанесення заявнику цих пошкоджень ніколи не встановлювалось, не звертаючи уваги на встановлене порушення процесуального аспекту статті 3. Але як ми можемо робити висновки і як ми можемо довіряти результатам неналежного розслідування?
У справі "Рібіч проти Австрії" (Ribich v. Austria) Судом було встановлено, що за скаргами на порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) він має застосовувати особливу ретельність. І якщо офіційне розслідування було неналежним - як в цій справі, - тоді застосовується принцип in dubio pro reo. Більше того, здається, палата, вирішуючи, що вона не може дійти висновку "поза розумним сумнівом", що тілесні ушкодження були нанесені заявнику працівником податкової міліції (п. 57), застосовує критерій "поза розумним сумнівом" в зворотному напрямку, покладаючи тягар доведення на заявника. Моя позиція полягає в тому, що тягар доведення в таких справах покладається на Уряд, який має довести "поза розумним сумнівом", що тілесні ушкодження не були нанесені представником держави. На мою думку, це не було доведено в справі. Якщо б Уряд стверджував та палата встановила, що відсутність причинно-наслідкового зв'язку між візитом заявника до податкової міліції та тілесними ушкодженями могла б бути чітко встановленою, тоді я б мав певні складнощі щодо своїх міркувань.