"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
10. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав всіх національних засобів юридичного захисту, як цього вимагає пункт 1 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Зокрема, Уряд стверджував, що заявник не використав можливість надати заяву про визнання його кредитором у провадженні щодо банкрутства підприємства-боржника та не звернувся до жодного національного суду із скаргою на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішення.
11. Заявник не прокоментував це твердження.
12. Суд зазначає, що вже відхиляв подібні заперечення у багатьох рішеннях, прийнятих Судом (див. "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Socur v. Ukraine), N 29439/02, рішення від 16 грудня 2003 року; "Сичов проти України" ( 980_396 ) (Sychev v. Ukraine), N 4773/02, пп. 42-46, рішення від 11 жовтня 2005 року; та "Трихліб проти України" ( 980_409 ) (Trykhlib v. Ukraine), N 58312/00, пп. 38-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає що це заперечення має бути відхилено з тих самих підстав.
13. Суд зазначає, що ці скарги не є очевидно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
B. Щодо суті
14. У своїх зауваженнях Уряд зазначив, що не мало місце порушення положень Конвенції ( 995_004 ) відносно заявника. Далі Уряд стверджував, що органи державної влади вжили всіх необхідних заходів, щоб виконати ці рішення.
15. Заявник не надав будь-яких коментарів.
16. Суд зауважує, що рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними.
17. Суд вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) в подібних до цієї справах (див. вищевказане рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), п. 46, та рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 43 та 55).
18. Розглянувши всі представлені йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
19. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Крім того, заявник скаржився за статтею 1 Конвенції ( 995_004 ), посилаючись на ті самі факти.
21. Суд встановив, що Урядом-відповідачем було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ), та вважає, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 1 Конвенції, яка не може сама по собі виявлятися порушеною (див. "Ірландія проти Великобританії" (Ireland v. The United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, п. 238, Серія A, N 25, ст. 90).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Відшкодування шкоди, судових та інших витрат
23. Заявник не вимагав сплати справедливої сатисфакції. Відповідно Суд вважає, що немає необхідності присуджувати будь-яку суму з цього приводу.
24. Однак Суд зазначає, що є беззаперечним той факт, що держава все ще має невиконані зобов'язання щодо виконання зазначеного рішення суду. Отже, заявник має право отримати основну суму боргу, присуджену йому в ході національного провадження.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявника за пунктом 1 статті 6 ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) на невиконання рішень суду прийнятними.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати, чи мало місце порушення статті 1 Конвенції ( 995_004 ).
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 19 листопада 2009 року згідно з пунктами 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції С.ФІЛЛІПС
Голова секції П.ЛОРЕНЦЕН