"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
11. Уряд надав заперечення стосовно використання національних засобів захисту, подібних до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" (згадана вище, пункти 28-32). Суд вважає, що надані заперечення слід відхилити з тих же підстав.
12. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) стосовно затримки у виконанні рішення Центрально-Міського районного суду порушує питання факту та права, визначення яких вимагає вивчення справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї скарги неприйнятною. З тих же підстав скарга заявниці не може бути оголошена неприйнятною за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
II. ЩОДО СУТІ
13. Уряд стверджував, що право заявниці на виконання рішення, винесеного на її користь, ніколи не ставилось під сумнів. Більше того, Уряд стверджував, що обмеження цього права у цій справі були спрямовані на захист інтересів суспільства і не порушували саму суть права, що розглядається. Уряд доводив, що держава не може вважатися відповідальною за борги своїх підприємств та відповідно відповідальність держави поширювалась тільки на організацію та належне проведення виконавчого провадження. Уряд стверджував, що виконавча служба вживала всіх необхідних дій та не може бути звинувачена за затримку виконання рішення. Також Уряд стверджував, що тривалість виконання рішення у цій справі була спричинена складною фінансовою ситуацією на підприємстві боржника.
14. Заявниця не погодилась з цим.
15. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявниці, не виконувалось більше семи років та одинадцяти місяців.
16. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., серед іншого, справу "Ромашов проти України", згадану вище, пункти 42-46; справу "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 55-57, рішення від 20 липня 2004 року).
17. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних аргументів чи доказів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
18. Таким чином, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
20. Заявниця просила відшкодувати матеріальну і моральну шкоду у розмірі 1327,61 грн(1).
_______________ (1) Приблизно 215,79 євро.
21. Уряд стверджував, що вимоги заявниці стосовно відшкодування моральної шкоди були надмірними та необґрунтованими.
22. Суд вважає, що Уряд повинен сплатити заявниці залишок боргу за рішенням суду(2) у якості відшкодування матеріальної шкоди. Щодо решти вимог заявниці стосовно матеріальної шкоди Суд не вбачає причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє вимогу. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявниці суму у розмірі 2000 євро у якості компенсації моральної шкоди.
_______________ (2) За останньою інформацією, наданою Суду, це складає 926,93 грн (на даний час близько 150,56 євро).
В. Судові витрати
23. Заявниця просила сплатити їй 3100 грн(3) за судові витрати на юридичну допомогу пана Огієнка.
_______________ (3) Приблизно 500 євро.
24. Уряд заперечив проти цієї вимоги та наголосив, що вона не була обґрунтованою.
25. Суд нагадує, що з метою включення суми судових витрат до присудженої Судом суми відповідно до ст. 41 Конвенції ( 995_004 ) необхідно встановити, що ці витрати були дійсно понесені у зв'язку з необхідністю та з метою отримання відшкодування за фактом визнання порушення Конвенції, а сума цих витрат була розумною (див., серед іншого, справу "Нільсен та Йонсен проти Норвегії [GC]", заява N 23118/93, п. 62, ECHR 1999-VIII).
26. Суд вважає, що заявниця справді могла понести певні судові витрати для представництва її інтересів у Суді. З урахуванням наданої йому інформації та викладених вище міркувань Суд присуджує заявниці 300 євро за судові витрати.
С. Пеня
27. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що у цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити заявниці заборгованість за рішенням суду, яка досі їй належить, а також 2300 (дві тисячі триста) євро як компенсацію моральної шкоди та судові витрати, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) зазначені вище суми повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 7 грудня 2006 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН